Що об'єднує Європу?

"Німців у Парижі не сприймають як якусь екзотику, але їм приписують певні якості, – каже Майя Дім. – Коли я шукала житло, впало в око, що німців вважають надзвичайно акуратними та надійними". 25-річна Дім уже півтора роки живе в Парижі. До того вона провчилася семестр у французькій столиці. Майя почувається у Франції так само "вдома", як і в Німеччині, але вважає ці країни зовсім різними. Дівчина усвідомлює себе німкенею. Щодо європейської ідентичності у неї виникають запитання.

У 1973 році тоді ще дев'ять країн-членів європейської спільноти домовилися про створення європейської ідентичності. Двадцять років тому винайшли своєрідне "європейське громадянство", яке нині пишуть на паспортах жителів країн Європейського Союзу. Однак багатьом німцям, італійцям чи французам не дуже зрозуміло, що вони не лише громадяни своїх країн, а й "європейські громадяни". Єврокомісія цього року хоче це змінити за допомогою інформаційних кампаній та суспільних дискусій.

"Ви – європейці", так давно кажуть поза межами ЄС, насамперед у США. Однак у самому Європейському Союзі все інакше, люди визначають себе, орієнтуючись на власну країну.

Європейські цінності

"Європейську ідентичність можна розуміти як спільну свідомість Європи, – пояснює професор Фолькер Кроненберґ, політолог із Боннського університету. – Ця свідомість багатошарова". За його словами, йдеться про різноманітні історичні та культурні аспекти, які нашаровуються у багатьох місцях, утворюючи те, що ми нині розуміємо під словом "європейський". На думку Кроненберґа, насамперед мир, свобода і добробут є тими складниками, котрі формують свідомість європейців. Особливо у часи заснування ЄС спільні цілі визначали європейську ідентичність, адже люди тоді хотіли захисту від повторення жахів Другої світової війни.

Людина в центрі уваги

Конфлікти та кризи призводили до того, що Європа розвивалася далі. Античність, просвітництво, гуманізм і права людини – все це ключові історичні поняття європейської культури. Те, що людина та її свобода опиняється в центрі уваги, – основне досягнення європейського Просвітництва. Європа може спиратися на такі цінності, як права людини та свобода, щоб вистояти в теперішній кризі. Тому питання про європейську ідентичність є таким важливим, переконаний політолог Фолькер Кроненберґ. "Проте Європа – не лабораторія, де більш чи менш потужні інституції можуть штучно створити ідентичність", – зауважує він.

Межі ідентичності

Чверть жителів країн ЄС вважають фінансування Євросоюзу марнуванням грошей. Про це свідчать соцопитування 2011 року, проведені на замовлення Єврокомісії. Тільки половина опитаних бачать у членстві в ЄС переваги, повідомляє служба "Євробарометр". Схоже,європейську ідентичність люди ще не усвідомлюють.

Французька філософ Жані Пелабе сказала в інтерв'ю інтернет-порталу "Euractiv", що ідентичність – це не самоцінність, а певна модель, відома на прикладі старих держав. "Проблема зовсім не в тому, щоб знати, чи можна цю модель перенести на Європу, а в тому, чи це потрібно. Не існує ніякої "європейської нації" і ЄС не має стати національною державою в великому форматі", – зауважує французька дослідниця. Вона впевнена, що Європа завжди залишатиметься мультикультурною та мультинаціональною, а в Європейському Союзі йдеться про цілком новий тип співробітництва між народами та державами. Відмінності між ними мають бути збережені, переконана Пелабе.

Цю інформацію громадянам з країн ЄС планують розтлумачити 2013 року, за рік до виборів до Європарламенту. Досі явка виборців, якщо порівнювати з національними виборами, була дуже низькою. Єврокомісія сподівається, що активність європейців зросте.