Німецьке мистецтво як шлягер експорту

У грудні 2008 року Ґлен Лоурі, директор Нью-Йоркського музею сучасного мистецтва, відправився в пошуках шедеврів до Німеччини: окрім творів Йозефа Бойса, Мартіна Кіппенберґера або Андреаса Ґурскі він придбав для свого музею також картини Нео Рауха. Цей художник з Лейпцигу вважається одним з найпопулярніших молодих митців сучасної Німеччини. Своїми фігуративними, неосоцреалістичними творами в стилі ретро він уславив Нову лейпцизьку школу живопису, зробивши її такою ж відомою, як «Фольксваґен» або «БМВ»

Young German Art диктує моду

Преса визначає феномен Нової лейпцизької школи як «малярське диво». Втім, не тільки Нео Раух та його учні, але й митці, що не належать до жодного мистецького руху, як от Джон Бок, Йонатан Меезе, Амелі фон Вульффен чи Даніель Ріхтер змушують вибухати ціни на ринку мистецтва. Після занепаду "Young British Art" наприкінці 1990-х років наспіла пора ейфорійного успіху"Young German Art".

Але почалося все ще у 60-х роках. Ніхто не очікував, що зруйнована війною Німеччина зможе стати законодавцем моди на міжнародному ринку мистецтва. І все ж саме ця західнонімецька повоєнна ситуація стала ґрунтом для успішних пошуків нової мистецької ідентичності та самостійної мистецької мови.

documenta як рубіж

 

1955-го року – десять років після початку нового політичного відліку, в Касселі відбувається перша "documenta". Вона стала буквально рубежем на шляху з повоєнної руїни до німецької мистецької самосвідомості. Найважливіша виставкова подія повоєнного часу надала шанс у першу чергу німецьким митцям перебороти ізоляцію, якої вони зазнали в часи націонал-соціалістичного режиму. Німецьке мистецтво відновлює зв‘язок зі світовим мистецтвом.

Бойс, Базелітц, Іммендорф

Але справжній прорив стався лише в 70-тих роках. Якщо до того часу домінували американські впливи, то тепер абстракціоністи, експресіоністи та хвиля американського поп-арту наражаються на дедалі активніше заперечення. Натомість німецьке мистецтво звертається до власних традицій. Ансельм Кіфер - один з цих нових німецьких художників. Йозеф Бойс, Ґеорґ Базелітц, Ґергард Ріхтер, Йорґ Іммендорф та, трохи згодом, Мартін Кіппенберґер долучилися до нього. Їх творчість стала символом критичного осмислення нацистської Німеччини та власних коренів.

Поняття «німецьке мистецтво» також змінює своє значення. Віднині це – торгова марка, фірмовий знак, що добре продається на світовому ринку мистецтва, до того ж за фантастичними цінами.

Без ґрунтовної освіти немає великих митців

Такого великого попиту на твори мистецтва з Німеччині не було ще ніколи. Експорт художніх артефактів став у ХХІ столітті справді глобальним. За даними Федеральної спілки галеристів, десять відсотків найкращих німецьких галерей здійснюють нині експорт творів німецького мистецтва. Інші країни, як от Франція, Австрія, Іспанія або ж Італія, набагато слабше представлені на міжнародних виставках у Пекіні, Шанхаї, Майамі, Лондоні або Базелі.

Втім, хороші митці не падають з неба. Німеччина створила найоптимальніші умови для освіти. Жодна інша країна світу не має такої щільної мережі вищих мистецьких шкіл. Між Дрезденом та Кельном, Мюнхеном та Кілем щороку отримують диплом 5 тисяч випускників мистецьких академій. Їхній успіх визначають не тільки амбіційна професура та теоретики мистецтва, але й надзвичайно плідний гумус з колекціонерів, галерей, творчих спілок, що створює найкращі умови для роботи та освіти митців.