Німецький астронавт: «Шатли могли б продовжувати літати, але…»

Ганс Шлегель літав на двох американських шатлах - Columbia (1993) та Atlantis (2008).

Deutsche Welle: Пане Шлегель, на Вашу думку, шатли повинні продовжувати літати?

Ганс Шлегель: Вони могли б продовжувати літати, але є рішення, яке вже давно неможливо було відмінити, і ми повинні з цим змиритись. Ми припиняємо щось, що вже виконало своє завдання і, треба визнати, було дуже небезпечним.

З цієї причини, з’явились гроші для започаткування розробок в приватному секторі, і деякі з них уже проводяться.

У наступному році буде вирішено, на яких двох, або навіть лише одному з можливих варіантів ми сконцентруємося для виведення об'єктів на орбіту, близьку до Землі. До чого це все приведе, і як ми зможемо використати це на практиці – це те, про що ми досі не маємо жодного уявлення. Головне, що ми можемо забезпечити міжнародну космічну станцію експериментальним обладнанням, персоналом і продуктами до 2020 року.

- Чи є комерціалізація космосу найкращим кроком для Америки?

- Поза всяких сумнівів. І це теж величезна можливість для нас, європейців. Ми повинні чітко розуміти, що, врешті-решт, американці і NASA не залишаться на самоті у розвитку та покращенні космічних подорожей. Співпраця вже відбувається за допомогою зв’язків, встановлених через Атлантичний океан, та за підтримки європейських держав, яка була організована Європейським космічним агентством, а також з національними агенціями, такими, як Німецький аерокосмічний центр (DLR).

Під час впровадження цього амбітного проекту ми стали настільки нерозривно пов'язані між собою, що я завжди підкреслюю: ми є зразком для наслідування того, як можна розпочати та реалізувати амбітні проекти по всьому світу.

- Під "ми" Ви маєте на увазі Європейське космічне агентство?

- Я маю на увазі нас як європейців, нас як людей. Ми – сім мільярдів астронавтів на ньому, нашому материнському кораблі «Земля». Я думаю, що кращим досвідом моїх 23 років у якості астронавта була можливість допомогти у розвитку співпраці між Сходом і Заходом та між Північчю і Півднем. Це чудово – бути в змозі бачити, як довіра один до одного та залежність один від одного росте і росте. Це просто фантастика.

- Тобто, для Вас не було б жодних проблем, якби американці втратили свою провідну роль в західних космічних польотах?

- Я думаю, казати «так» було б перебільшенням. Я вважаю, що американці, як зараз, так і раніше, відчувають себе провідною країною, і до якоїсь міри це правда. Однак, із припиненням польотів космічного шатлу є тільки одна нація, яка має доступ до польотів на низькій опорній орбіті, і це Росія. Але, як ми говорили, це не є вирішальним фактором; вирішальним фактором є те, що ми, в партнерстві, можемо йти до досягнення наших цілей. Ця перевага, яка виходить із даного твердження, на мою думку, є найбільш важливою.

- Істотний розвиток міжнародного співробітництва – це спадщина Міжнародної космічної станції та шатлу?

- Так. Міжнародна космічна станція буде продовжувати працювати до 2020 року. Це також спадщина російської космічної станції «Мир». Подумати тільки – 15 років тому у нас була американсько-російська програма «Мир-Шатл». Шатл летів до станції «Мир», стикувався з нею, і постачав на станцію продовольство, як це робилося останнім часом на Міжнародній космічній станції. Це був новий досвід для американців, і це показало їм, що амбітні цілі можуть бути досягнуті за допомогою міжнародного співробітництва.

- І Ви вважаєте, що Європа продовжить долучатись до проектів, не зважаючи на теперішню атмосферу жорсткої економії?

- Жорсткі бюджети завжди умовні. Звичайно, це важлива задача – тримати їх збалансованими, адже від цього залежить стабільність нашого світу. Це перше, що я можу сказати, але, і тут йде велике «але»: економічна міць Європи, разом узятої, значно більша, ніж економічна міць американців, і ми не повинні боятись.

Якщо ми захочемо і якщо ми вирішимо, то зможемо допомогти в формуванні майже будь-якого запропонованого проекту, в тому числі на землі. Це завдання, природно, не входить в обов'язки лише європейського національного уряду, але й залежить від взаємодії між європейськими країнами.

Автор: Крістіна Бергманн / Катерина Каплюк
Редактор: Роман Гончаренко