Євробачення-2017
30 серпня 2016 р.DW: Пане Феддерсен, в останньому дописі на офіційному сайті німецького Євробачення Ви пишете про "цейтнот" України у зв'язку із відкладенням рішення про місто, що прийматиме конкурс наступного року. Наскільки серйозним є це ухиляння від графіка?
Ян Феддерсен: Насправді я не дуже переживаю. Україна - велика і багата країна, де обертаються мільйони олігархічних грошей. Тож рішення знайдуть. І спираючись на заяви української делегації ще у Стокгольмі, в Україні надають великого значення організації конкурсу.
У своєму блозі Ви згадуєте про 6 міст, які від початку вважали претендентами на проведення конкурсу - Київ, Львів, Херсон, Дніпро, Одесу і Харків, з яких залишилося троє фіналістів - Київ, Одеса та Дніпро, але далі все ж схиляєтеся до того, що переможцем однозначно стане Київ. Чому?
Столиця має міжнародний аеропорт, розвинуту систему транспорту, достатньо готелів. Можливо, це можна сказати і про Одесу. Київ і Одесу я вважаю фаворитами, але прогнозую, що, зрештою, це буде Київ.
А як щодо інших міст? В Україні лунало чимало пропозицій докласти зусиль з тим, щоби організувати конкурс у місті, яке б стало відкриттям для європейських глядачів та фанатів?
Звісно, це була б хороша ідея. Але мусить існувати конкретна концепція проведення. Приміром, у Німеччині 5 років тому вона полягала у тому, щоб провести конкурс у Дюссельдорфі. І це чудово. Але тут постає питання відповідності критеріям - концертна зала, транспортні можливості, міжнародний аеропорт, організація роботи медіа-центру…Я, особисто, не маю жодних фаворитів, хоча б дуже тішився вибору Одеси. Але думаю, що все ж Київ має найкращі можливості.
Мер Києва Віталій Кличко теж зробив допис у своєму блозі, де він нарікає на штучне затягування рішення, а також на непрозорість всього процесу визначення міста-переможця. Це унікальна для Євробачення ситуація?
Ні, в інших країнах цей процес теж не був прозорішим. В жодному разі. В Україні, так само як і в інших країнах, зрештою, ідеться про те, хто візьме на себе витрати. Думаю, що саме в цьому справа й тут.
2005-го року Україна вперше приймала у себе Євробачення після перемоги Руслани. Яким Вам запам'ятався цей конкурс, в тому числі й з організаційної точки зору?
Це був дуже приємний пісенний конкурс і чудово організований. Все це відбувалося у дуже старих, якихось пострадянських приміщеннях, але організація була доброю. Гарно працював і прес-центр. Так, це не був конче західноєвропейський стандарт, але це абсолютно не заважало. Хоча й було помітно наскільки Україна залежить від олігархів. Про це можна відкрито сказати. Але загалом у мене дуже добрі спогади про цей конкурс.
А які у Вас очікування від наступного року?
Думаю, що Україна це добре організує. Можливо і без цих високопрофесійних сценічних технологій як в Стокгольмі, Копенгагені або Відні, але не сумніваюся, що в своєму роді це буде чудове шоу. Поки я не спостерігаю жодного хаосу і не вірю в такі сценарії. Впевнений, що все буде дуже і дуже добре. Вельми хотілося б, щоби це було справжнє європейське свято і вірю, що Україна з цим впорається.
Цього року лунало багато нарікань на політизованість Євробачення. Наступного року теж варто чекати великої політики, перемішаної з музикою?
Політика завжди була присутньою. Той, хто думає, що раніше було не так - не знає Європу. Фактично ж, конкурс 2009-го року в Москві був дуже і дуже гомофобним. Атмосфера була дуже недружньою відносно геїв і лесбійок з числа фанатів та журналістів. Тобто, сюди теж втрутилася політика. Так було завжди і не треба цьому дивуватися. Але я це навіть вітаю. Я вважаю це добрим, якщо політичні реалії знаходять відображення на Євробаченні.