Політолог: Порошенко вже не Кучма, але ще не Янукович

DW: Пане Гертель, через два роки після обрання Петра Порошенка президентом ставлення українців до нього погіршилось. Майже половина - розчаровані роботою лідера держави. А як ви оцінюєте здобутки цих двох років?

Андре Гертель: Передусім хочу нагадати, що за ці два роки після Євромайдану Україна опинилась у вкрай складному становищі, її політики, в тому числі - президент, також опинились у складному становищі. Триває війна, і загалом політична ситуація нестабільна, поглибилась економічна рецесія, причому і в сусідніх країнах. Отже, умови, в яких довелось працювати новій владі, є вкрай складними. Втім, дещо їй вдалось зробити. Триває боротьба з корупцією, хоча загалом вона вкрай недостатня, результати скромні, але вони є. Триває боротьба з економічною кризою, триває децентралізація. Тобто реформи йдуть.

З іншого боку, що стосується розвитку України як демократичної держави, то тут результати дуже розчаровують. Це констатують уже не тільки західні, а й українські експерти. Немає подальшого демократичного розвитку політичної системи. Україна, як і раніше, залишається "системою еліт", де існує традиція тісних зв'язків, "політичного кумівства", де між елітами майже немає довіри, якщо люди одне одного не знають, не працюють разом, не пов'язані економічно. У цій системі Петро Порошенко є головною діючою особою, що тільки сприяє корупції, й аж ніяк не допомагає її побороти.

За два роки Петро Порошенко так і не виконав свою головну обіцянку - завершити війну на сході України.

Так, але тут слід враховувати структуру конфлікту, тобто дії так званих сепаратистів, дії Росії. Слід розуміти, що можливості українського президента в цій ситуації вкрай обмежені. Порошенко сприяв запровадженню на початку 2015 року більш-менш прийнятного режиму перемир'я. Однак він не міг забезпечити завершення війни.

У чому він міг краще себе показати, так це врегулювання ситуації на неокупованих територіях, які найбільше постраждали від руйнувань, від економічної кризи, від напливу переселенців. Це важливо і для врегулювання конфлікту, і для повернення окупованих територій. Адже люди на окупованих територіях спостерігають за тим, що відбувається в Україні. Вони порівнюють, роблять вибір, тож їм необхідно сказати, що Києву не вистачає їхньої підтримки, йому слід привернути їх на свій бік і ліквідувати економічне підґрунтя для сепаратизму. В інтересах президента й уряду стабілізувати ситуацію в цьому регіоні, адже реінтегрувати ці території буде вкрай важко, а тому слід забезпечити для цього відповідне підґрунтя.

В Україні часто обговорюють те, що Порошенко за час свого президентства поліпшив власне економічне становище, тобто в цьому мало чим відрізняється від попередника. Ви з цим згодні?

Як зазначає чимало західних та українських експертів, Петро Порошенко позиціонує себе як представник нової демократичної післяреволіційної еліти - у своїх діях, виступах. Але те, що ми бачимо нині, - президент загалом задовольняє власні потреби. Він вибудовує власну систему, владу на тісних зв'язках. Багатьох цим дратує, багатьох підтримує, в його оточенні чимало корумпованих людей. Він не зміг відокремити політичні інтереси від бізнесових, що можна було помітити під час скандалу з "панамськими паперами". Так, Порошенко - один з прикладів того, як політика в Україні функціонує за старими правилами. Його оточення отримує суттєву вигоду від його президентства. Саме проти цього виступав Євромайдан, і це те, що Україні треба зробити - розділити політику й бізнес, якщо вона хоче зрештою побороти корупцію.

Дехто ще радикальніший в своїх оцінках і називає Порошенка "новим Януковичем".

Ні, з Януковичем його не порівняти. І навіть коли ми порівняємо Петра Порошенка з Леонідом Кучмою, з Віктором Януковичем, але також і Віктором Ющенком, тоді побачимо значно більше. Порошенко грає за старими правилами, однак робить це у набагато складнішій ситуації - в умовах економічної кризи, війни, революції, того, що вона успадкувала. І при цьому нинішній президент все-таки намагається, і не лише на словах, впроваджувати необхідні реформи. Він має політичну волю, однак не знайшов балансу для того, щоби послідовно демократизувати Україну та стабілізувати цей процес. Серед інших президентів він мені видається найбільш професійним і демократичним.

Яка головна помилка Порошенка-політика, як Ви вважаєте?

Гадаю, що його головна помилка в тому, що, отримавши підтримку Заходу, він не втілив обіцяного, не відповів очікуванням реформаторства. У внутрішній політиці серед головних помилок я би назвав недостатню боротьбу з корупцією, від якої залежить ефективність подолання економічної кризи. Саме корупція заважає приходу до України західних інвесторів і капіталів. Боротьба ж із корупцією означає не лише перестановку людей, як-от призначення нового генпрокурора, а повноцінне реформування системи судочинства.

Ще одна його помилка - надто тісні зв'язки з націоналістами, особливо націоналістами екстремістського спрямування. Йдеться не про те, що в нинішніх умовах війни на сході України в багатьох людей активізувалися націоналістичні прагнення й пориви. Ні, йдеться про спроби націоналізації історії, політичного націоналізму на рівні президента. Цей наратив УПА, тема героїв міжвоєнного часу, історія з пам'ятниками, все це може спричинити додаткові приводи для розколу. І це разом із економічною кризою, загальною нестабільністю викликає занепокоєння в тому, що Україна може підійти до чергової критичної риски.