Оксана Романюк: Боюся, що далі влада боротиметься зі ЗМІ
20 серпня 2019 р.В Україні набирає обертів скандал з новообраним депутатом від партії "Слуга народу" Максимом Бужанським, який образив журналістку видання НВ Ольгу Духнич, назвавши її "тупою вівцею". Приводом для таких слів стало зауваження журналістки щодо того, що депутат "ностальгує за СРСР і часами Віктора Януковича". Зазвичай журналістська спільнота в Україні дуже гостро реагує на подібну поведінку політиків. Чи змінилося щось з приходом до влади нових політиків? Чи підтримають українські журналісти свою колегу цього разу? Про це DW поговорила з виконавчою директоркою Інституту масової інформації (ІМІ) Оксаною Романюк.
Deutsche Welle: Пані Романюк, минуло кілька днів з моменту інциденту, коли новообраний народний депутат Максим Бужанський публічно образив журналістку видання НВ Ольгу Духнич. Але поки що гострої реакції від медіаспільноти на це не було. Як ІМІ оцінює таку поведінку нових політиків?
Оксана Романюк: Ми засуджуємо таку поведінку майбутніх депутатів та непокоїмось, як вони будуть далі будувати взаємовідносини з медіа та журналістами. Тут турбує два моменти: поведінка окремих представників президента та партії "Слуга народу" та офіційна заява цієї політичної сили. Адже у своїй заяві партія "Слуга народу" начебто вибачилася в першому абзаці, а другий абзац повністю нівелював це вибачення, бо це виглядало як "сама, дура, винна". Складається враження, що вони виправдовують таку поведінку і хамство по відношенню до журналістки і не розуміють, що таке свобода слова і що функція журналіста - давати оцінку діям політиків, ставити їм гострі запитання, стежити за їхньою діяльністю. А журналістка Ольга Духнич ставила своє запитання на основі попередніх публічних заяв Максима Бужанського. І реагувати так на це пропрезидентській партії просто неприпустимо.
Українські журналісти і раніше зустрічалися з хамством і неприпустимою поведінкою політиків. Щоразу була жорстока відповідь журналістів на такі дії публічних осіб. Чи буде подібна реакція зараз?
Так, у 2006 році у нас було щось подібне, коли депутат від тодішньої правлячої Партії регіонів Олег Калашніков образив і штовхнув журналістку телеканалу СТБ Маргариту Ситник та відібрав у неї касету з відзнятим відео. Хоча у депутата були великі політичні амбіції, його кар'єра була закінчена після жорсткої реакції журналістської спільноти та масових протестів журналістів з вимогою позбавити його депутатського мандату. Тому нинішнім новим депутатам, які вважають себе крутими та тими, хто "схопив Бога за бороду", можливо, бракує зараз ще і нового навчального базового курсу про те, що таке свобода слова, про принципи підзвітності та прозорості перед виборцями, як комунікувати зі ЗМІ, як відповідати на запитання.
Так чи будуть журналісти виходити на протест і вимагати вибачень і покарань тепер для Максима Бужанського? Є зараз солідарність журналістів?
Солідарність є. Таким відношенням до журналістів політики нас ще більше підштовхують до об'єднання і жорсткої реакції. Лідери думок, відомі журналісти висловилися з цього приводу у соцмережах. Зараз ми готуємо заяву журналістських організацій щодо цього інциденту. Українських журналістів точно не варто звинувачувати у відсутності реакцій. Реагувати на порушення наших прав владою ми вміємо, оскільки пережили і Януковича, і Майдан. У нас дуже активна медіаспільнота. Це лише питання часу. Зараз поки триває сезон відпусток, але ж осінь вже не за горами.
За президентства Петра Порошенка ваша організація влаштувала фрешмоб "Я тобі не дорогенька", коли колишній президент під час своєї пресконференції звернувся до журналістки видання "Детектор Медіа" Марини Баранівської зі словами "дорогенька моя". Зараз Бужанський використав ще більш образливі слова по відношенню до журналістки. Чи будете проводити якийсь подібний флешмоб зараз?
Фрешмоб "Я тобі не дорогенька" був стьобним форматом. У випадку з Бужанським перейдено всі межі. Тому тут буде більш серйозна реакція від журналістської спільноти. Оскільки тут вже тиск на окрему журналістку та відверте хейтерство медіа, зокрема і тих, які роблять якісний контент, ставлять критичні запитання, роблять розслідування щодо представників влади.
Але і до цього, зокрема президент Володимир Зеленський дозволяв собі назвати журналіста програми "Схеми" радіо "Свобода" Михайла Ткача "хлопчиком", а голова його офісу Андрій Богдан взагалі нещодавно заявив, що команда президента спілкується із суспільством "без посередників і без журналістів". Ця тенденція, ймовірніше, продовжуватиметься. То як у такому випадку бути журналістам?
Є такий відомий вислів: "Спочатку вони ігнорують тебе, потім сміються з тебе, потім борються проти тебе, а потім ти перемагаєш". Скидається на те, що ми будемо рухатися далі в цьому ключі. Оскільки взаємовідносини влади з журналістами почалися з ігнору, тепер журналістів вже хейтять і сміються над ними. Боюся, що за логікою - влада далі боротиметься з нами, будуть протистояння владної верхівки з журналістами. Звісно, цього б не хотілося, але журналістських реверансів і перед цією владою не буде.
Але чи готові українські журналісти конкурувати з соцмережами, інтернетканалами комунікації, блогами, які широко використовує українська влада задля спілкування з суспільством в обхід традиційних ЗМІ? Адже здається, що, на переконання владної команди, традиційні медіа їм більше взагалі не потрібні.
Українським журналістам потрібно усвідомити, що у них наростає конкуренція з боку соціальних платформ, які викривлюють інформацію, подають її маніпулятивно, емоційно. Ми вже чули заяви, що президентській команді не потрібні журналісти. Адже журналістика якраз навпаки надзвичайно потрібна, оскільки вона подає перевірену, збалансовану інформацію. Журналістам зараз як ніколи потрібно дотримуватися стандартів, розвивати саморегуляцію та об'єднуватись , і саме в цьому буде їхня перевага.