Опрацювання минулого: «Сербія ще має багато таємниць»
30 квітня 2009 р.
Ніхто точно сказати не може, скільки таємних справ на своїх громадян завела югославська служба безпеки за часів президента Тіто. Під час перевірки архівів 1969-го року документи складали 9620 метрів. Ще тоді 5500 метрів архівних матеріалів знищили. І все ж таки близько 600 тисяч справ залишилося. Але де вони зараз?
«Проблему перенесли з одного підвалу в інший»
Після розвалу Югославії на початку 90-х років багато хто користувався архівами спецслужб – у тому числі й агенти, які змінили працедавця. Більша частина документів, однак, опинилася в руках сербської служби державної безпеки. Пізніше їх частково перенесли на збереження в підвали сербського архіву.
Однак для громадськості архівні документи югославських спецслужб залишалися недоступними, говорить уповноважений уряду Сербії з інформаційних питань Родолюб Сабич: «Документи просто перемістили. Ніякої офіційної передачі не було. Ніхто не дотримувався ані норм безпеки, ані правил архівування. Проблему перенесли з одного підвалу в інший».
Владімір Єшич був одним з активістів революційного сербського руху «Отпор», який значною мірою долучився до повалення режиму Слободана Мілошевича. Свого часу Єшича неодноразово затримувала поліція. Після політичних змін 2000-го року він захотів зазирнути до заведеного на нього досьє. Така можливість з'явилася завдяки урядовому розпорядженню, ухваленому 2001-го року. Однак його справа зникла.
Куди поділися архівні документи?
«У мене було таке враження, начебто мене обдурили, - ділиться своїми переживаннями Єшич. - Я думав, що тепер суспільство дізнається, чим займався режим. Але мені здається, що ці документи просто знищили». Горан Петрович, перший заступник керівника служби державної безпеки Сербії, відкидає такі закиди: «Це нісенітниця. Я вже тисячу разів спростовував подібні твердження, але легенда про спалювання досьє продовжує жити».
Петрович не погоджує і з закидами, що до справ, заведених на окремих критиків режиму Мілошевича, були внесені зміни. «Складається враження, начебто у мене тоді були сотні тисяч людей, які тільки тим і займалися, щоб змінювати зміст документів. Я не розумію також, який сенс мала б така акція», - говорить Петрович.
Дехто хоче, щоб минуле залишалося в тіні
Іншої точки зору дотримується професор політології з Белграда Зоран Драгішич. На його думку, більшу частину досьє знищили. «Чого тільки не спалювали в службі безпеки після повалення Мілошевича. Гадаю, що найцікавіші документи знищили». Він переконаний, що чимало політиків не хочуть, аби громадськість дізналася з архівних документів про їхнє минуле. «Я думаю, тоді можна було б побачити, що деякі люди, які стверджують, що були демократами й дисидентами в часи Тіто, насправді працювали на спецслужби».
Для Родолюба Сабича, урядового уповноваженого з інформаційних питань, нез'ясована доля архівів спецслужб є подальшим свідченням, що Сербія ще має багато таємниць. «Слід зрозуміти, що така таємничість представляє собою величезну проблему, за якою ховаються злочинні махінації, зловживання, корупція», - зауважує Сабич. Доказом цьому є вбивство першого демократичного обраного президента Сербії Зорана Джинджича. Причетними до замаху були також «Червоні берети» - елітний підрозділ державної служби безпеки.
Автор: Дінко Грухонйич
Редактор: Володимир Медяний