Падіння Берлінського муру: як це було

9 листопада 1989 року 19:00. Мільйони людей у Східній та Західній Німеччині, як завше, сидять перед телевізором, дивлячись новини. Вже кілька днів поспіль внутрішньополітична ситуація в НДР є головною темою у телевізійних програмах. Упродож місяців демонстранти на вулицях східнонімецьких міст вимагають права на свободу пересування, більше демократії і відкритості, а також реформування соціалістичної держави.

18 жовтня керівник партії та держави Ерих Гонекер був змушений передати свої повноваження Егону Кренцу. Але новий лідер також не зміг завоювати довіру мешканців НДР. Новий закон, що регламентує право виїзду за межі країни, ухвалений 9 листопада 1989 року, мав сприяти стабілізації ситуації. Однак сталося якраз навпаки. Цілком у західному стилі проводив щоденну прес-конференцію речник уряду НДР Ґюнтер Шабовскі: « …сьогодні ухвалено постанову, котра дає можливість кожному громадянину виїхати за межі НДР».

Тоді один журналіст запитав, відколи починають діяти нові правила. На що Шабовскі, якого неправильно поінформували, відповів: «Негайно». Насправді нові правила мали почати діяти 10 листопада. Протягом кількох хвилин ця сенсаційна новина облетіла весь світ: Берлінський мур уперше за 28 років його існування цього вечора можна буде оминути. Це був перший випадок, коли жителям НДР дозволили вільно, без пояснення причин, залишити межі своєї країни і в’їхати до Західної Німеччини.

Повалення Муру

Ця новина в НДР створила справжній ажіотаж. Не останню роль зіграли західнонімецькі ЗМІ, які оголосили про фактичне повалення Муру ще до того, як це сталося. Люди попрямували до Бранденбурзької брами і до інших пунктів пропуску, які ділили Берлін на Схід і Захід. Службовці, котрі стояли на пунктах контролю, були спантеличені, адже їм ніхто не давав інструкції відкрити шлагбауми. З плином часу людей ставало дедалі більше і зрештою, коли по інший бік стіни теж зібрався велетенський натовп, вони здалися.

Майже опівночі перші східні німці ступили на землю Західної Німеччини. Їх зустрічали з захватом і вигуками радості. Абсолютно незнайомі люди кидалися один одному в обійми, плачучи від радості. Ця ніч була просто божевільною. «Нас прийняли просто супер. Це було божевіллям, що не можна собі уявити. Муру немає…муру немає». Протягом багатьох років у НДР рух за громадянські права піддавався кримінальному переслідуванню з боку влади. Вимоги не сприймалися серйозно. Коли 4 листопада опозиційне об’єднання «Новий форум» закликало до демонстрації на Александрплац у Берліні, то прийшло понад півмільйона людей.

Опозиціонери, серед яких були також відомі люди, застерігали від тактики порожніх обіцянок нового керівництва, згадує актор Ян Йозеф Ліферс: "Ми повинні були бути пильними стосовно можливих спроб партійних та державних функціонерів нині або в майбутньому використати демонстрації та протести людей нашої країни для того, щоб удавати, ніби це вони є ініціаторами та провідниками тих політичних та суспільних трансформацій, що почалися".

Шлях до єдності

Західнонімецький уряд був заскочений зненацька неймовірними подіями на Сході. Мешканці Західної Німеччини почали вимагати якомога швидшого возз’єднання країни. «Зростеться те, що є частинами одного», - дав поштовх цим сподіванням колишній канцлер Віллі Брандт - лідер СДПН.

Тодішній канцлер Гельмут Коль (ХДС) 19 грудня 1989 року поїхав з візитом до Дрездена до нового керівника уряду НДР Ганса Модрова (СЄПН). Канцлера ФРН прийняли з захватом. Промовляючи увечері перед руїнами Дрезденської Фрауенкірхе, він прокладав шлях до німецької єдності: «Моя мета незмінна, коли історична година це дозволить, - єдність нашої нації. Німеччина – наш дім - мусить постати під європейським дахом. Це мусить стати метою нашої політики».

Через десять місяців, 3 жовтня 1990 року, Німеччина стала єдиною.

Автори: Маттіас фон Гельфельд / Наталя Неділько
Редактор: Роман Гончаренко