Політик Віталій Кличко: потенціал лідера є, потрібні надійні радники

Сучасній Україні бракує нових партій і нових політичних лідерів. Водночас є попит на нові політичні сили й обличчя, чиї пріоритети в політиці були б наповнені справжнім змістом. Цей попит міг би задовольнити один з найвідоміших у світі українців, спортсмен і політичний діяч Віталій Кличко та його партія «УДАР». Принаймні такої думки дотримуються німецькі політологи, з якими вдалося поспілкуватися Deutsche Welle.

Керівник київського представництва німецького Фонду імені Конрада Аденауера Ніко Ланґе у розмові з Deutsche Welle, зокрема, зауважив, що Україна вже дозріла до політики іншого ґатунку. «Гадаю, що час проектів, які керуються згори, поступово минають. Вже недостатньо того, щоб олігархи інвестували гроші в певну особистість, переслідуючи мету без справжніх партійних структур, через плакати й рекламу досягти результатів на виборах», - каже Ланґе.

Три головні переваги

Фаховий лектор Німецької Академічної служби обміну DAAD, викладач політології Києво-Могилянської академії Андреас Умланд переконаний, що Україні потрібні зміни в політичні еліті й потрібен такий новий політичний лідер, як Віталій Кличко. «Проблема української політичної еліти полягає в тому, що лідери – як з помаранчевого табору, так і наближені до Партії регіонів, походять ще з ери Кучми. Вони всі, можна сказати, діти Кучми», – аналізує Умланд. Кличко ж є представником нового покоління, і має важливі переваги, які роблять його перспективним політиком цього нового покоління.

«Передусім Кличка знають, йому не потрібна «розкрутка», у нього є позитивний імідж у суспільстві. Він не є типовим українським олігархом, але в нього є гроші, які походять з легальних джерел. І третя перевага полягає в тому, що брати Клички – російськомовні, але прозахідні. Тобто, у певному сенсі в їхніх особистостях можуть бути поєднані дві частини України», – пояснює німецький політолог.

Умланд наголошує також на тому, що популярність Кличків є універсальною: їх люблять як на сході, так і на заході України. Взагалі, розмірковує політолог, ідеальним для Віталія Кличка був би варіант, якби до нього долучився ще і його молодший брат. «Вони б тоді разом, як свого часу брати Качинські в Польщі, могли б підкорювати українську політику», – каже Умланд.

Популярність партії не завада

Фактично брати Клички стали однією з дуже небагатьох історій успіху, пов’язаних з пострадянською Україною. Сенсаційно успішні спортсмени, чемпіони світу з боксу за всіма можливими версіями, поширюють позитивний імідж України в світі. Водночас, зауважує Андреас Умланд, в певному сенсі їхня кар’єра є своєрідним символом того, що ще мала б досягти Україна як держава. Тобто, стати справді успішною власними силами.

Німецькі політологи не вважають, що шалена популярність може якось завадити політичній кар’єрі, сфокусувавши увагу виключно на імені Кличків. Умланд вказує на те, що багато партій на пострадянському просторі створюються навколо відомих особистостей. А Ланґе ж вказує на те, що з початкового Блоку Кличка розвинулася політична партія «УДАР» (Український Демократичний Альянс за Реформи), а не просто Партія Кличка.

Кличко і Київ

Щоправда, офіційна назва політичної партії – «УДАР Віталія Кличка», хоча в ЗМІ зазвичай використовується переважно сама абревіатура «УДАР». Партію засновано навесні 2010 року. За інформацією з інтернет-сторінки «УДАРу», в лавах партії нині 10 тисяч партійців у 24 регіонах України. Виборчий успіх партії поки можна оцінювати за результатами участі в місцевих виборах 2010 року. Близько чотирьох сотень депутатів представляють нині «УДАР» у місцевих органах влади різного рівня.

Політична кар’єра 40-річного Віталія Кличка є довшою. З 2006 року він є депутатом Київради й нині очолює фракцію «УДАРу» у столичній міськраді. Його фракція є однією зі стабільних у дуже мінливих розкладах влади Києва. Київський журналіст Ігор Луценко, активіст громадської ініціативи «Збережемо старий Київ», уважно стежить за владними процесами в столиці. Він вважає, що Віталій Кличко і на 10 відсотків не використовує той величезний потенціал, який є у його партії і в нього як політика.

Луценко переконаний, Кличку бракує радників, які б його навчили, що таке чесна політична боротьба. «Кличко вже котрий рік по суті є новачком у політиці, якому не вистачає компетентності. Тому в гущі інтриг у нього мало шансів», - розповів активіст у розмові з Deutsche Welle.

Політичні амбіції: Верховна Рада, мер Києва, президент?

Водночас сам Віталій Кличко визначив поки дві конкретні політичні цілі. Його партія братиме участь у наступних виборах до Верховної Ради, а сам він у – виборах мера Києва. Суперечливою є інформація щодо президентських амбіцій видатного спортсмена. Сам Кличко в останніх інтерв’ю відкидає чутки про це. Мовляв, про це рано говорити, адже наступні вибори президента України відбудуться 2015 року.

Анреас Умланд, коментуючи можливість участі Кличка в президентських виборах, наголосив на тому, що такому кроку бракувало б логіки. «Кличко виступає за зближення з Євросоюзом. Отже, слід виходити з того, що він є прихильником ідеї, що Україна мала б бути парламентською республікою. Адже саме це радить Венеціанська комісія. Тобто, модель полягала б у тому, щоб посаду президента у тому вигляді, як зараз, скасувати», - аргументує Умланд. На його думку, Кличку не варто ставати безвладним президентом у парламентській республіці.

Нині на основі різних опитувань можна виходити з того, що в «УДАРу» є шанси пройти до парламенту, а в його лідера – стати мером Києва. Для столиці такий варіант був би непоганим, вважає Ігор Луценко. «Потенціал, щоб виправитись, у Кличка ще в теорії є. Більше того, хоча б відносно незалежний мер Києва Кличко міг би стати великим кроком вперед», - каже київський громадський активіст.

«Довгостроковий проект»

Ніко Ланґе, який особисто добре знає самого Кличка і керує представництвом Фонду, з яким співпрацює «УДАР», переконаний: «Для нього діяльність в політиці – довгостроковий проект. Він підходить до справи дуже спокійно й зважено. Саме такі якості він приніс зі спорту. Кличку не йдеться про те, щоб якомога швидше досягти видатних успіхів». Віталій Кличко, резюмує Ланґе, намагається поступово розбудувати партійні структури й робить ставку на здорове зростання своєї партії.

Таке зростання і успіх можливі лише за умови, що «УДАР» і Кличко не потраплять на «неправильних людей», додає Андреас Умланд. Він радить Кличку набувати політичного досвіду. «Йому слід було б залишити бокс, сконцентруватися на політиці й знайти собі надійних радників», – каже політолог. Київський журналіст Ігор Луценко теж застерігає від того, що «силу й харизму Кличка може використати у своїх інтересах оточення».

Автор: Леся Юрченко
Редактор: Володимир Медяний