Президентські вибори у Франції можуть згуртувати країну

Для Джека Пшепюрки життя завжди було важким. Він є сином емігрантів: його мати походить з Тунісу, а батько - з Польщі. І він живе у департаменті Сен-Сен-Дені у передмісті Парижа, одній з найбідніших частин країни, де понад чверть місцевого населення живе поза межею бідності. Такі, як Пшепюрка, є об'єктом посиленого осуду з боку елітної частини Франції, і чоловік чудово це усвідомлює.

"Коли ти живеш на відшибі, ти не віриш у себе. Ти не думаєш, що здатний піти навчатись до університету, тому що твої батьки там не вчились і не мають потрібних зв'язків. Ти власноруч закриваєш перед собою усі ці двері, навіть не спробувавши", - зітхає 24-річний чоловік, відпрацьовуючи удари на боксерській груші у спорзалі неподалік від свого дому у містечку Обервільє.

Раніше Пшепюрка перемагав на першості з боксу французького регіону Іль-де-Франс поблизу Парижа. І він є одним з небагатьох, хто намагається битися за своє майбутнє, і не лише у спорті - його зарахували до навчання в одному з найпрестижніших інженерно-технічних вишів країни.

Без підтримки з боку політиків

Пшепюрка отримав певну допомогу від громадської організації Passeport Avenir, яка щороку надає консультації близько шести тисячам молодих людей з депресивних передмість мегаполісів. "Наші наставники, які усі мають досвід у сфері бізнесу, допомагають цим людям підготуватись до складання вступних іспитів та знайомлять їх з корпоративним світом, про який молодь практично нічого не знає", - розповідає представниця Passeport Avenir Сильвія Фернандес.

Пшепюрка не отримав жодної допомоги від політиків. "Я навіть не сподівався, що вони допоможуть мені досягнути успіху. Політика - як телевізійне реаліті-шоу, у якому вони грають у шахи замість того, щоб намагатись допомогти нам", - каже він. Багато друзів Пшепюрки з Сен-Сен-Дені мають схожі відчуття. Усі вони голосували у першому турі президентських виборів 23 квітня за Жана-Люка Меланшона, який посів четверте місце.

Ці люди були зачаровані критикою з боку лівого кандидата на адресу істеблішменту, вважає соціолог Томас Кірсзбаум. "Меланшон обіцяв, що повалить нинішню політичну систему і що люди напишуть нову конституцію. Він хотів покінчити з нинішньою економічною моделлю, яка приносить вигоду лише невеликій меншості у Франції", - каже він.

22-річний Бубу Семега, який у цей день займався в спортзалі разом з Пшепюркою, стверджує, що Меланшон був єдиним можливим варіантом для голосування для таких, як він. Хлопець відвідує курси з менеджменту та сподівається колись відкрити свій власний бізнес. "Сьогоднішні політики повністю нас ігнорують та роблять все що завгодно, окрім забезпечення нас робочими місцями, - каже він. - Вони дурять нас і тринькають державні кошти, а після цього мають нахабність нас повчати, хоча самі є далеко не кришталево чистими".

Його друг Хаміді Д'явара, який віджимається поряд з Семегою, цілковито погоджується з цим. 40-річний чоловік працює кур'єром. "Вони ніби живуть на іншій планеті. Вони принаймні мають спробувати нас зрозуміти, але здається, що це неможливо - вони просто занадто далеко від нас. Ми маємо самі про себе подбати", - стверджує чоловік.

Різні очікування від політиків

Кілька кілометрів південніше - і ніби потрапляєш в інший світ. 16-й округ Парижа є однією з найзаможніших частин французької столиці. Бенджаме Де Кергорлай виріс тут, в одному з розкішних будинків, побудованих в османському стилі. 24-річний чоловік народився у багатій сім'ї, яка мала можливість відправити його вчитись до найпрестижніших навчальних закладів. Де Кергорлай, студент відомого інженерно-технічного університету, вважає, що люди з заможних районів мають інші очікування від своїх політиків.

"Коли ти походиш з забезпечених районів, то твоя мета - стати самостійним. Ми намагаємось вступити до престижних вишів та отримати гарну роботу в уряді. Ми просто хочемо працювати, торуючи свій шлях нагору, - каже молодий чоловік. - У передмісті, натомість, здається, що люди мають більше покладатись на допомогу з боку уряду. Вони гадають, що держава їм щось винна. Тут, в заможних районах, ми думаємо, що держава нам взагалі нічого не винна".

Більшість його друзів схильні голосувати за центристську партію "Республіканці". Це, пояснює Де Кергорлай, є результатом виховання. "Мої батьки дуже підозріло ставляться до Жана-Люка Меланшона та ніколи його не слухали. З іншого боку, вони є дуже відкритими відносно республіканця Франсуа Фійона", - каже чоловік.

Але віра у політиків навіть з боку багатих людей похитнулась, особливо після того, як їхній кандидат Фійон опинився у центрі фінансового скандалу. Серед іншого, його звинувачують у фіктивному працевлаштуванні власних дружини та дітей, які зрештою отримували гроші з бюджету. Саме тому Де Кергорлай віддав свій голос у першому турі за Еммануеля Макрона. Його привабили пробізнесовий та проєвропейський підходи кандидата-центриста. 

Друг Де Кергорлая Вінсент Капелле, студент юридичного факультету, також каже, що більше не міг підтримувати Фійона. "Не те щоб ми почувались ближчими до політиків, ніж люди лівих поглядів. Є сіра зона, яку навіть ми не розуміємо - і це виводить нас із себе. У цьому плані ми є такими ж самим, як і люди з передмістя, навіть якщо ми можемо голосувати за політиків з іншого краю політичного спектру", - каже хлопець.

Зближення двох світів

Ці два різних світи - Сен-Сен-Дені та 16-й округ Парижа - видаються дуже далекими один від одного. Але іноді ці світи перетинаються. Пшепюрка і Де Кергорлай є друзями, вони ходять до одного університету та часто навчаються разом. І кожен з них відчуває, що чогось навчився один від одного.

"Джек нагадав мені про той факт, що праві політики часто забувають говорити про проблеми на периферії, оскільки дуже небагато людей звідти збираються за них голосувати. Тоді яким чином ці політики можуть стверджувати, що вони представляють усіх в цій країні?", - запитує Де Кергорлай.

Пшепюрка, з іншого боку, дійшов висновку, що є альтернатива тому, щоб голосувати за лівих. "Можливо, настав час для когось на кшталт Еммануеля Макрона, який поєднує праву економічну політику та ліву соціальну політику? - запитує він. - Він розуміє молодих людей набагато краще, ніж праві чи ліві політики. Я гадаю, що розподіл між правими і лівими має зникнути".

І Пшепюрка, і Де Кергорлай сподіваються, що у вирішальному другому турі президентських виборів, який відбудеться 7 травня, Макрон переможе праворадикальну кандидатку Марін Ле Пен. Це змогло б нарешті зблизити два їхні світи.