Премію Сахарова дали пакистанській дівчині
20 листопада 2013 р.16-річній пакистанці, котра боролася за права дівчаток на освіту, вручили престижну премію імені Сахарова. Цього року на неї претендували також викривач скандалу зі спецслужбами США Едвард Сноуден і білоруський правозахисник Алесь Беляцький. Рік тому школярку в Пакистані намагалися убити таліби, але вона вижила і стала відомою на весь світ. Дівчина написала книгу про свою історію.
Заголовок книги простий: "Я Малала". Підзаголовок: "Дівчина, яку хотів застрелити Талібан, оскільки вона бореться за право на освіту". На обкладинці портрет дівчини-тінейджера у хустині і з серйозним поглядом. Автобіографія 16-річної Малали Юсуфзай вийшла друком - саме через рік після того, як на неї напали та тяжко покалічили таліби.
Боротьба і страждання
9 жовтня 2012 року Малала разом із подругами поверталася додому зі школи. На її батьківщині, Сват-Тал вона є відомою особою. А для Талібану дівчина - як скалка в оці. Адже донька учителя відкрито виступає за те, щоб усупереч розпорядженям Талібану дівчатка теж могли ходити до школи. Це питання вона висвітлила також в одному з блогів для ВВС. Одного дня таліби штурмували шкільний автобус, запитали, хто з них Малала, а потім вистрелили дівчині у голову. Ситуація була критичною, Малалу прооперували, а потім вивезли до Великобританії, де впродовж наступних місяців боролися за її життя. Там вона й досі живе разом з батьком і двома братами.
"Дякувати Богові, я не померла". Це була її перша думка після того, як вона майже через тиждень після нападу вийшла з коми в лікарні у Бірмінгемі, пише Малала у своїй книзі. А потім: "Я не тримала зла, коли думала про чоловіка, який у мене стріляв. Я не прагнула помсти".
За її одужанням уважно стежили міжнародні ЗМІ. Вона перетворилася на символічну фігуру у боротьбі проти пригноблення дівчат і жінок.
Талібан не досягнув мети
Дуже швидко стало зрозуміло, що Талібану не вдалося досягнути своєї мети - змусити дівчину мовчати. Малала знову і знову бере слово, не маючи страху, і до того ж перед більшою аудиторією, ніж досі. Своє головне питання вона підсумувала в автобіографії: "Я б хотіла, щоб кожен знав, що я не хочу допомоги для себе самої. Я лише бажаю підтримки для моєї справи - миру та освіти".
На своє 16-ліття у липні цього року Малала виступала перед молодіжним зібранням ООН у Нью-Йорку, її слова супроводжувалися оваціями. Її запросили на прийом до британської королеви. Саме за цю боротьбу пакистанську дівчину й відзначили численними нагородами. Серед її відзнак є вже Міжнародна дитяча премія миру, а міжнародна правозахисна організація Amnesty International назвала її послом сумління. Тепер до цього переліку додалася й престижна премія імені Сахарова від Європарламенту. Цього року дівчинку було також номіновано на Нобелівську премію миру.
"Якщо її удостоять і цієї нагороди, то це буде, ніби ми всі одержали винагороду", - каже шестикласниця Гуль Панра зі Сват-Тала. Схожої думки дотримується і Фазал Калід, учитель зі школи, де колись навчалася Малала. Він дуже пишається своєю колишньою ученицею. "Завдяки своїм стражданням вона зробила багато добра батьківщині. Раніше назву Сват-Тал пов'язували з терміном "тероризм", - розповів він в інтерв'ю Deutsche Welle. - А завдяки Малалі тепер у всьому світі знають, що у Сват-Талі також живуть мирні люди з жагою до знань".
Огидна кампанія у Пакистані
Утім, у Малали в Пакистані є не лише прихильники. "Після нападу та її виїзду за кордон й особливо після промови перед ООН здійснювалася огидна кампанія проти неї", - каже Бритта Петерсен, керівниця фонду Генриха Белля в Ісламабаді. Упродовж місяців вона спостерігає, як по-різномку в пакистанському суспільстві сприймають активність Малали. Ця тема дуже емоційна. "Батькові Малали закидають, що він використовує свою доньку. Його обзивають сутенером, а її - повією Заходу", - каже Петерсен.
З нагоди публікації книги Малала Юсуфзай дала інтерв'ю ВВС. У ньому вона закликала до діалогу з Талібаном. "Це найкращий шлях, щоб вирішити проблеми та боротися проти війни". Крім того, вона висловила побажання повернутися до Пакистану так швидко, як це тільки буде можливо, та виявляти політичну активність у своїй країні. Бритта Петерсен, утім, вважає ці наміри нереалістичними, адже у Пакистані для дівчини занадто небезпечно. Шанси, що Малала здійснить свою мрію про повернення до Пакистану і справді матиме вплив на майбутнє цієї країни, на її думку, радше мізерні.