Привид інфляції у Європі, якого особливо бояться німці
8 грудня 2011 р.Жан-Клод Тріше, який місяць тому залишив посаду президента Європейського центрального банку, сказав якось таке: «У ЄЦБ є один компас. Це – цінова стабільність». Тобто Європейський центробанк робить усе для того, щоб рівень інфляції в єврозоні не перевищував два відсотки.
Нині цей рівень тримається на позначці три відсотки. За нормальних умов ЄЦБ мав би підняти основну облікову ставку, щоби побороти зародки інфляції. Але нині – не нормальні часи. Тому 8 грудня Європейський центральний банк знову цю ставку знизив. Мета – протидія рецесії в єврозоні. Такий перебіг – причини для занепокоєння передусім для німецьких економістів, які першочергово орієнтуються на стабільність.
ЄЦБ купує, купує, купує…
Утім, лише зниженням основної облікової ставки справи не обмежуються. Європейський центробанк і надалі жваво скуповує облігації країн-боржників єврозони й забезпечує ринки ліквідами, щоб запобігти осушенню грошового потоку. Протестуючи проти такої політики ЄЦБ головний економіст банку, німець Юрґен Штарк, оголосив, що залишить під кінець року свою посаду. В інтерв’ю німецькому виданню Frankfurter Allgemeinen Sonntagszeitung він нещодавно сказав: «Ми знаємо з історії, що завжди траплялися катастрофи, коли центробанки фінансували держави. Це завершується інфляцією».
Схожі думки висловлюють й інші провідні німецькі економісти. Так думають також канцлер Німеччини Анґела Меркель і президент Федерального банку Німеччини Єнс Вайдманн.
На разі небезпеки інфляції немає
Ґустав Горн, керівник дюссельдорфського Інституту макроекономіки й дослідження кон’юнктури не бачить на нинішній момент реальної загрози інфляції: «Інвестори нині дуже занепокоєні. Вони не знають, куди краще вкладати гроші. Тому вони повертають їх назад центробанку», – сказав Горн в розмові з Deutsche Welle.
Якщо ж гроші не потрапляють d економічний кругообіг, то вони не можуть підігрівати інфляцію. У цьому переконаний і відомий американський економіст Роберт Шиллер. У розмові з німецьким виданням ділових кіл Handelsblatt він сказав: «Інфляція на нинішній момент – навіть приблизно не є проблемою». Але навіть якби вона була проблемою, то в міністерстві фінансів США її елементарно ігнорували б. Бо, з точки зору американців, розпад єврозони – це більша катастрофа, ніж інфляція.
Інфляція – прадавній страх німців
Звідки походить цей ортодоксальний німецький страх перед інфляцією, така собі german orthodoxy, як називає це явище британський економічний журнал The Economist? Відповідь дуже проста: німці не хочуть утретє впродовж століття за ніч втратити всі свої заощадження. Адже так уже траплялося в часи гіперінфляції, зумовленої всесвітньою економічною кризою 1923 року. А вже через 25 років ситуація повторилася після Другої світової війни й валютної реформи.
До того ж інфляцію часто порівнюють з раковою пухлиною, яка поширюється все далі й далі і яку неможливо зупинити. «Якщо інфляція починається, то її вже дуже важко загальмувати. У більшості випадків це можна зробити лише за рахунок рецесії», - переконаний Вім Кьостер, член правління Рейнсько-Вестфальського інституту економічних досліджень.
Ліки таки є
З таким твердженням абсолютно не погоджується Ґуста Горн. Протидіяти інфляції, на його переконання, можна: «Приміром, ЄЦБ може швидко продати державні облігації, які в нього є. У такий спосіб з кругообігу будуть вилучені відповідні суми». Також Європейський центробанк може підняти основну облікову ставку.
Тобто, простір для дій є доволі великий. Адже після пониження основної облікової ставки її рівень у єврозоні складає всього один відсоток.
Автори: Джанґ Дангонґ, Леся Юрченко
Редактор: Христина Ніколайчук