1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW
Суспільство

П'ятиріччя Євромайдану: як одна ніч змінила історію України

Олександра Індюхова
30 листопада 2018 р.

У ніч на 30 листопада 2013 року силовики жорстко розігнали студентів, які з 21 листопада протестували проти відмови Києва від євроінтеграції. Як Євромайдан переріс в революцію, розповіли очевидці.

https://p.dw.com/p/38mjl
Інсталяція на Майдані в Києві на честь загиблих на барикадах
Інсталяція на Майдані в Києві на честь загиблих на барикадахФото: DW/A. Indjuhowa

П'ять років тому киянин Дмитро Однойко навчався у Київському політехнічному інституті на програміста. Йому тоді було 19 років. Рішення, яке ухвалив режим Януковича про відмову від євроінтеграції і про яке стало відомо 21 листопада, Дмитра, як і тисячі інших українців, обурило і привело на мирний протест на Майдан Незалежності у центрі Києва.

Разом з друзями він залишився на акцію протесту, що отримала назву Євромайдан, і в ніч на 30 листопада. "Тут було близько 200 людей. Ми сиділи біля вогнищ, пили чай, співали пісні. Атмосфера була така, хороша", - згадує Дмитро. За його словами, ніхто не очікував, що о четвертій ранку з'явиться кілька сотень бійців "Беркута" і почнуть застосовувати силу до мирних протестувальників: "Вони почали нас витісняти з-під стели і бити всіх, хто потрапляв під руку".

Свідоцтва розгону студентів

Відеокадри того, що відбувалося на Майдані Незалежності 30 листопада до 5-ї ранку облетіли соціальні мережі України. Кілька "беркутівців" накидуються на одну людину, безупинно б'ють кийками. По ногах, руках, голові, обличчю. Б'ють чоловіків, жінок. Люди падають, їх продовжують бити вже на землі. Крики про допомогу. Хтось намагається чинити опір і отримує у відповідь ще більше ударів. Хтось намагається апелювати до совісті силовиків, скандуючи: "Міліція - з народом!".

Дмитро Однойко
Дмитро ОднойкоФото: DW/A. Indjuhowa

Дмитро Однойко розповідає, що намагався зупинити людей, мовляв, не треба здавати свої позиції: "Реально відчувалося, що людей охоплює такий, знаєте, звірячий страх. Тому що всі почали тікати, і ніхто не знав, що робити. Ми були в шоці. За всю історію сучасної України це було вперше, коли, по суті, мирний протест розганяли настільки жорстоко".

Дмитру пощастило, його кийки "беркутівців" тоді не зачепили. Студентці Києво-Могилянської академії - Ользі, як і багатьом іншим, не вдалося уникнути ударів "Беркута". І через 5 років, згадуючи ту ніч, вона ледве стримує сльози: "Розумієте, мене тоді вперше в житті побили. Я відчула біль, побачила вже вдома, що одяг весь у крові, обличчя все у синцях".

Євромайдан переріс у "Революцію гідності"

Події ночі 30 листопада викликали хвилю обурення по всій країні. За різними оцінками, 1 грудня 2013 року на вулицях Києва протестували до мільйона громадян. У Музеї Революції Гідності останні 5 років збирають усні історії євромайданівців. Сотні годин записаних інтерв'ю свідчать про те, наскільки сильним було обурення народу.

Северин Наливайко
Северин Наливайко Фото: DW/A. Indjuhowa

Всі допомагали, як могли. Успішний київський юрист, побачивши кадри жорстокого поводження з протестувальниками, фактично кидає весь свій бізнес і цілодобово не виходить з райвідділів, щоб витягнути звідти затриманих. Архітектор, забувши про свої проекти, починає з друзями організовувати загони самооборони. "Це був переламний момент. Вночі 30 листопада фактично закінчився Євромайдан, почалася "Революція Гідності". Люди вийшли протестувати вже проти насильства над ними", - говорить співробітник музею Северин Наливайко.

Найменш досліджена частина історії революції

Перші дні протестів, ніч розгону студентів поки до кінця не досліджували історики. У Музею Революції Гідності мало ресурсів, і вони спрямовані, передусім, на обробку даних про наступні, більш драматичні події на Майдані, в результаті яких загинуло близько 100 осіб. "Лише деякі євромайданівці, з якими ми говорили, були там саме в ту ніч", - говорить Северин Наливайко.

Северин Наливайко показує експонати Музею Революції Гідності
Северин Наливайко показує експонати Музею Революції ГідностіФото: DW/A. Indjuhowa

Він розповідає, що музей хотів би доповнити свою виставку і історіями співробітників правоохоронних органів, які брали участь у розгоні. Поки, навіть анонімно, ніхто не погодився. У музеї розраховують, що МВС і Генпрокуратура України все-таки відкриють суспільству документи, пов'язані з цим днем. Поки вони засекречені в інтересах слідства.

Через 5 років після цих подій також залишається не зовсім зрозумілим, хто саме віддав наказ застосувати силу проти студентів: сам Янукович, люди з його оточення або якісь інші сили. Ольга не хоче розмірковувати на цю тему: "Хто б це не був, він повинен знати, скільки людей на Майдані, а потім і на Донбасі він цим погубив".

Дмитро Однойко впевнений, що все, що сталося починаючи з осені 2013-го, є наслідком "гібридної" війни, яку Росія розпочала проти України задовго до того: "Ми мали розуміти, що з таким сусідом під боком по-іншому не буде".

Який головний результат

Після побиття беркутівцями Ольга стала справжнім "солдатом Майдану", не пішла з барикад до кінця. Після Майдану їздила волонтером на фронт, допомагала пораненим у шпиталі, потім вже сім'ям загиблих.

Дмитро теж був на Майдані до кінця. 18 лютого 2014 року отримав поранення від осколків світлошумової гранати. Після революції він став активним учасником громадських рухів, які борються проти реваншу проросійських сил в Україні: олігархів, політиків, друзів екс-президента Януковича.

Ольга визнає, що не дуже задоволена результатами "Революції гідності": "Я чекала більшого від боротьби з корупцією". Дмитро впевнений, що результати реформ Україна все-таки побачить років за 5-10. Головний результат, в його розумінні, досягнутий: "Україна рухається в правильному напрямку - до ЄС, а не до Росії".

#LocalHeroes: Адвокат Майдану, який повстав проти системи (19.07.2018)