Після виборів у Туреччині: Тиха радість у Брюсселі

Єврокомісія зберігає нейтральну позицію стосовно результатів виборів як у державах-членах спільноти, так і в третіх країнах. Утім, вона позитивно прокоментувала високу явку виборців на нещодавніх парламентських виборах у Туреччині, що сягнула 86 відсотків. "Це чітка ознака сили турецької демократії", - заявила верховна представниця ЄС з питань зовнішньої та безпекової політики Федеріка Могеріні та комісар з питань розширення Йоганнес Ган у спільній заяві. "Особливо важливо, що усі важливі партії представлені у новому парламенті", - зазначається в документі, що можна сприймати як натяк на те, що курдська "Демократична партія народів" (HDP) уперше потрапила до парламенту, подолавши10-відсотковий бар'єр.

Неофіційно чимало представників ЄС радіють, що правляча "Партія справедливості і розвитку" (АКР) втратила абсолютну більшість, вважає Аманда Пол з Європейського центру політичних досліджень у Брюсселі. "Через занепокоєння авторитарними тенденціями АКР і особливо президента Ердогана багато людей сподіваються, що ці результати виборів виведуть Туреччину на демократичний шлях", - пояснила експертка в інтерв'ю DW. Депутат Європарламенту від Німеччини, представник Вільної демократичної партії Александер Ґраф Ламбсдорфф з задоволенням дивиться на втрату абсолютної більшості правлячою політичною силою Туреччини. "Виборці відмовили президентським фантазіям всевладності Ердогана і повзучій ісламізації суспільного життя", - вважає він.

Ердогану байдужа думка ЄС

Ердоган достатньо показав, що йому ЄС і його масштаби цілком байдужі. Коли у грудні торік у Туреччині більше двох десятків журналістів були затримані й Могеріні та Ган затаврували це як загрозу свободі преси і порушення основних прав і свобод, він відповів, що Туреччині "байдуже, що ЄС каже і також те, чи ЄС це приймає". Це був скандальний розрив з багатолітньою традицією турецьких президентів і голів урядів, котрі постійно наголошували, наскільки важливий для них Євросоюз.

Водночас Могеріні та Ганн нині бачать "можливості, щоб і надалі посилювати відносини між ЄС і Туреччиною". Наразі в напрямку цього "посилення" робиться небагато, хоча Туреччина й перебуває у статусі кандидата на вступ до ЄС з 1999 року, а з 2005 - веде переговори про вступ. З 35 розділів переговорного процесу досі не завершено ще жодного. На це є різні причини. Одна з причин буксування - те, що Ердоган, коли був прем'єром, відмовився пускати кораблі з Кіпру, котрий є членом ЄС, у турецькі порти. Ще одна - те, що Ердоган, як зазначає Аманда Пол, "не лише застряг на шляху реформ, а й почав рухатися назад". Утім експертка вважає, що деякі країни, котрі належать до спільноти, серед яких, зокрема, Німеччина та Франція, "політизували" та "заблокували" переговорний процес.

Діалог на користь турецької демократії

Насправді у Брюсселі та в окремих країнах спільноти є великий опір повноправному членству Туреччини в ЄС. Одні вважають, що Туреччина з географічних, культурних чи релігійних причин просто не належить до ЄС, інші вказують на беззаперечний дефіцит демократії. Натомість Аманда Пол вважає таку блокаду хибною. Діалог між Туреччиною стосовно сфер, які піддаються критиці, на її переконання, є набагато кращим, ніж відмова від перемовин, якщо хочеш покращити там політичну ситуацію. Вона навіть бачить взаємозв'язок між поведінкою ЄС і урядом АКР. "Коли процес вступу до ЄС забуксував, Туреччина почала відходити від демократичного шляху. Туреччина потребує процесу вступу до ЄС, щоб підтримати демократичний процес у власній країні",- наголошує вона.

Аманда Пол не вірить, що після виборів відбудеться "значуща зміна" у переговорах щодо вступу до ЄС. Вона також бачить можливості більшої співпраці у інших сферах - у розширенні митного союзу, у питаннях сирійських мігрантів та інших зовнішньополітичних аспектів. Експертка вважає, що сприйняття цих шансів "могло би відновити довіру і подбати про те, щоб могли бути відкритими нові розділи переговорів".