Радіація в українському ґрунті є, але дезактивації вже два роки немає
29 березня 2011 р.Найбільш забруднена радіонуклідами є сільгосппродукція, вирощена у Рівненській області та у кількох населених пунктах Житомирської і Волинської областей, кажуть фахівці. Це пов’язано з особливостями тамтешніх ґрунтів. Адже рослини, які ростуть на торф’яниках та бідних піщаних ґрунтах, більш інтенсивніше всмоктують радіоактивний цезій. Через рослини цезій потрапляє в молоко, а потім в організм людини, опромінюючи її зсередини. Натомість українська влада відсторонитися від проблеми. В Україні вже кілька років не проводиться дезактивація радіоактивно забруднених земель. «З 2006 по 2008 рік на реабілітацію цих територій виділяли близько 10 мільйонів гривень. Протягом двох останніх років Україна не виділяла ні копійки на отримання чистих продуктів у цих регіонах. Не проводилися жодні контрзаходи. Нічого не робилося. 2011-го заплановані на це гроші, але не знаю чи виділять», - каже директор українського науково-дослідного інституту сільськогосподарської радіології Валерій Кашпаров.
Кому вигідна переплата?
Для дезактивації забруднених радіацією ґрунтів Україні потрібно щонайбільше 15 мільйонів гривень. Левова частка цих грошей мала би йти на закупівлю в Росії або Німеччині фероцину – єдиного препарату, який повністю виводить з ґрунту та організму людини радіоактивний цезій, що нині накопичився на забруднених територіях. Також кошти потрібні для вапнування ґрунтів з високим вмістом цезію та внесення мінеральних добрив. Подібні заходи зменшують радіацію в ґрунті вдвічі. «Ці контрзаходи дозволяють Україні зараз всюди отримувати чисті продукти харчування. Потрібно лише 400 тисяч євро на закупівлю фероцину», - наголошує науковець. Але українська влада обирає зовсім інший шлях. Щомісяця з держбюджету держава виділяє грошову допомогу у зв'язку з обмеженням продуктів харчування місцевого виробництва та платить компенсації на продукти харчування постраждалим від Чорнобильської аварії. На це щорічно з держбюджету йде понад 815 мільйонів гривень, констатує Валерій Кашпаров.
Автор: Лілія Гришко
Редактор: Дмитро Каневський