Майорка, ресторорани, умови праці

Камель Бетті не любить свою роботу, хоча в нього – керівна посада. Виходець з Алжиру – старший кухар у одному популярному ресторані на Майорці. Він любить готувати страви, задоволені клієнти для нього – завжди найкраща похвала, але умови праці псують загальну картину.

«Якщо ти іноземець, начальство цим користується, - скаржиться Бетті. - Я хоч і головний на кухні, але мій помічник має більше прав. Наприклад, у мене немає вихідних і я мушу працювати на свята».

Крім того, веде далі Бетті, у контракті записано, що він – звичайний кухар і працює лише по півдня. Це дає можливість начальству заощаджувати на зарплаті. Якщо Бетті втратить роботу, на допомогу від держави розраховувати не доводиться.

31-річний алжирець уже працював у Парижі дизайнером вітрин, а на Майорку потрапив, бо тут приязні люди, як він каже. Приязного начальника за ці роки йому зустріти не довелося.

Робота без вихідних

На Майорці багато кухарів та офіціантів, які не задоволені умовами праці. Кухар Андреас Даніельс – німець. Його ніхто не дискримінує за походженням, але роботу він може знайти лише тоді, якщо погодиться працювати сім днів на тиждень, тобто без вихідних. Крім того, він працює без контракту, тобто «по-чорному». За три роки Даніельс змінив на Майорці дев’ять ресторанів. «У першому ресторані мені сказали, що їм потрібний кухар на довгий термін, - розповідає німець. – Потім з’ясувалося, що ресторан закривається на зиму». Отже, він був змушений шукати нове місце.

За годину праці він отримує п’ять євро 50 центів. Це небагато. Щоб нормально жити, доводиться багато працювати, каже Даніельс. Життя на Майорці таке ж дороге, як і в Німеччині. А ситуація в ресторанному бізнесі через економічну кризу значно погіршилася.

«Багато людей з Німеччини, Англії чи Скандинавії проводять на Майорці відпустку», - каже представник іспанської профспілки UGT Антоніо Копете. За його словами, потім вони залишаються і нелегально працюють. Інші прибувають з африканських країн – Алжиру чи Марокко. Власники барів і ресторанів використовують їхнє скрутне становище. Копете стверджує, що в кожному третьому ресторані на Майорці працюють нелегальні робітники. Інші знавці ситуації кажуть, що в половині ресторанів та барів на острові платять мізерні зарплати. Сахіт Перук з іммігрантської спілки марокканців каже, що не знає жодного кухаря чи офіціанта, який би працював у пристойних умовах.

Робота на Майорці тяжка, але дома – ще гірше

«Психологічний тиск, подвійне навантаження, зниження зарплати, скасування оплати поднормової праці, експлуатація – люди працюють на Майорці приблизно в однакових умовах», - каже Перук, який називає це «рабством». За його словами, багато марокканських іммігрантів не протестують, бо бояться втратити й цю погану роботу.

Дуже невелика частка африканських робітників на Майорці повертається додому, де зарплати ще нижчі, ніж в Іспанії, а умови праці – ще більш суворі. Що стосується німців чи англійців, то вони часто погоджуються працювати у тяжких умовах заради… життя на курортному острові.

Автор: Штефані Айхлер / Роман Гончаренко
Редактор: Наталя Неділько