Недоліки та переваги прямої демократії

"Більше демократії" - так називає себе об’єднання в Німеччині, яке виступає за референдуми на федеральному рівні. Офіційний представник об’єднання Міхаель Ефлер пояснює свою позицію так: "Я вважаю, що для більшості громадян, аби висловити свої політичні уподобання, лише виборів недостатньо. Адже навіть тоді, коли обираєш певну партію, це не означає, що ти в усіх питаннях погоджуєшся з її курсом".

Німеччина – парламентська, репрезентативна демократія. Простіше кажучи, на загальнофедеральному рівні громадянин обирає свого депутата і свою партію, і на 4 роки делегує їм прийняття рішень за себе. Не сподобалось, як вони керували і приймали закони – голосуй наступного разу за іншу партію. У федеральних землях передбачені референдуми за конкретними питаннями, на загальнофедеральному рівні їх немає. А ось щодо їх потрібності зараз точаться суперечки.

Громадяни втомилися від "партійної демократії"

Професор Боннського університету політолог Франк Декер вважає, що референдуми можуть підвищити інтерес громадян до демократії. Він впевнений, що "громадяни проявляють чимраз більше незадоволення організаціями, які повинні представляти їх інтереси, особливо партіями. Тому вони і вимагають інших форм участі в ухваленні рішень".

Серед партій єдиної думки немає. Соціал-демократи і баварський Християнсько-соціальний союз підтримують референдуми на загальнофедеральному рівні. Баварці, до прикладу, вимагають обов’язкових прямих голосувань з усіх питань, що стосуються фінансових зобов’язань Німеччини в межах Євросоюзу або ж прийняття нових членів до ЄС.

Християнські демократи займають протилежну позицію. Вони вважають, що багато політичних проблем не можна зводити до простої відповіді "так" чи "ні". Саме в питаннях подолання єврокризи навіть багато депутатів Бундестагу не зуміли розібратись у всіх деталях. На їхню думку, не можна вимагати від кожного громадянина, аби він годинами і днями сидів над документами. Лідер фракції ХДС/ХСС у Бундестазі Фолькер Каудер при цьому посилається на "проблематичний", за його словами, досвід Швейцарії.

Швейцарія проти мінаретів або більшість проти меншості

Наприкінці 2009 року 57 відсотків швейцарів проголосували за заборону будівництва мінаретів у країні. Фолькер Каудер вважає, що таким чином відбулося "втручання у питання здійснення релігійних обрядів". В Німеччині, на думку політика, такий закон був би неможливим, бо його відразу ж скасував би Конституційний суд.

Питання референдумів у Швейцарії і далі перебуває в активній фазі. В країні постійно порушуються питання про проведення референдуму на тему запровадження смертної кари за злочини сексуального характеру. Саме питання смертної кари противники референдуму зазвичай наводять як аргумент. Якщо поставити людям запитання, чи слід повернути смертну кару для педофілів за катування та вбивство дитини, то в більшості країн громадяни відповіли б "так".

До речі, минулого року одночасно з президентськими виборами в США відбувся референдум про скасування смертної кари. 53 відсотки виборців в ліберальній Каліфорнії вирішили, що смертну кару скасовувати не слід. Професор Декер вважає Каліфорнію негативним прикладом прямої демократії. Він переконаний, що там групи лобістів сміливо використовують референдуми для захисту своїх власних інтересів.

Штутгарт – за вокзал, Мюнхен – проти Олімпіади, Колорадо – за легалізацію марихуани

Референдуми часто дарують сюрпризи. В столиці федеральної землі Баден-Вюртемберг Штутгарті відбулась ціла битва навколо будівництва нового підземного вокзалу. Противники проекту тижнями блокували початок будівництва. Складалось враження, що ціле місто виступило проти проекту. Однак референдум, який у листопаді 2011 року провели у федеральній землі Баден-Вюртемберг, показав несподівані результати: не лише у цілій землі, а й у самому Штутгарті більшість підтримала будівництво.

Найсвіжіший приклад – референдум про те, чи слід Мюнхену і лижним курортам поруч з ним подавати заявку на проведення зимової Олімпіади у 2022 році. Здавалося б, більшість спортивних об’єктів вже збудована, інфраструктура в хорошому стані. Однак мешканці Мюнхена та околиць сказали тверде "ні" спортивному святу.

Мешканці американського штату Колорадо натомість у листопаді 2012 року легалізували марихуану. А рік потому провели ще один референдум і вирішили: якщо вже травку можна вирощувати і вживати, то чому б і владі штату не підзаробити на цьому? Відтепер продаж вроздріб буде обкладатись податком в розмірі 10 відсотків, а оптом – у 15. Влада штату сподівається зібрати на цьому 70 мільйонів доларів податків.