Російське козацтво й український конфлікт
15 травня 2015 р.
У п’ятницю, 15 травня, Російська православна церква представила на суд громадськості та експертів "концепцію духовної підтримки козаків". Без них сьогодні не обходиться жоден великий захід консервативного спрямування - чи то акція на підтримку політики Кремля, чи воєнні дії в Україні.
Неокозацтво
Реєстр козаків, заснований указом Бориса Єльцина у 1995 році, являє собою систему обліку козацьких товариств, члени яких взяли на себе зобов’язання щодо несення державної служби без права створення збройних формувань. Заснування реєстру було спробою влади відреагувати на появу, як зараз говорять, "неокозацтва", коли представники цієї групи стали заявляти про свої права як про репресований народ, стверджує історик і краєзнавець, співробітник Європейського університету в Санкт-Петербурзі Борис Корнієнко.
Реєстрові й нереєстрові козаки
"У тому числі були й сепаратистські лозунги. Держава намагалася спрямувати цю енергію у потрібне їй русло. Але не всі захотіли вступати до реєстру. Тому з’явилося розділення на козацтво реєстрове та суспільне", - констатує історик.
Сьогодні державний реєстр козацьких товариств в РФ нараховує близько півмільйона людей. Керівник вокально-інструментального ансамблю "Козацьке коло" Володимир Скунцев, який тривалий час був заступником отамана з культури в громадській організації "Союз козаків Росії" каже, що союз принципово не став входити до реєстру, щоб зберегти незалежність. "У тому плані, що це не регулярна армія, її не підкупиш. Вони (реєстрові козаки, - Ред.) прислужуються дуже, у внутрішніх військ вони на підхваті. Їх кидають, як вірних псів. Є й такі, які пішли туди за наживою, за нагородами", - каже Скунцев.
Дві традиції
Традиція служити державі козакам історично не чужа, нагадує член правління правозахисного товариства "Меморіал" Олександр Черкасов: "Вільними" козаками були лише коли втікали від імперії, від кріпосного права. Виявивши, що козаки чудово пристосовані до служби, держава з самого початку намагалася їх використати. Наприклад, загін польового командира Єрмака воював не лише в Сибіру, але й на Кавказі, і в війні з лівонцями".
Після придушення бунтів Разіна й Пугачова козацтво, по суті, виявилося повністю підпорядковане російської владі. Натомість Борис Корнієнко вказує на певні привілеї: "За козаками були закріплені території. По суті, вони несли службу за те, що отримували землю. Це феодальний тип відносин. Тому на стику епох козацтво перебувало в ексклюзивному положенні, а для ХХ століття це вже стало анахронізмом".
В імператорській Росії служба козацтва була чітко визначена, пояснює історик: "Вони несли військову службу в складі імператорської армії окремими полками. Для них навіть виробляли особливі види зброї - укорочені гвинтівки, які можна використовувати, сидячі на коні".
Козаки як опора імперії
У кінці ХІХ - початку ХХ століття козаки - "аж ніяк не вільні люди, а зовсім навіть опора імперії". Вказує правозахисник Олександр Черкасов. Вони беруть участь у розгонах опозиційних демонстрацій і стають для багатьох символом "реакційної Росії". Саме в цій якості вони намагаються відновитися сьогодні, вказує правозахисник.
Цікаво, що в Україні сучасні козаки, навпаки, обрали для себе в якості орієнтира Запорозьку Січ - суспільно-політичну і військову організацію, яка тривалий час зберігала автономію від Російської імперії". А російські козаки почали відроджуватися не як вільні люди, а як державні, говорить Олександр Черкасов: "Інколи одним словом називають дуже різні сутності. Все питання у тому, що ти береш з минулого".
Козаки в українському конфлікті
За словами Бориса Корнієнко, більше всього реєстрових козаків зараз проживає на Кубані: "Там найбільший відсоток залучення до державної служби. Зокрема, саме кубанські козаки брали участь навесні 2014 року в подіях у Криму". А ось у воєнних діях на Донбасі, навпаки, брали участь козаки, які не входять до реєстру.
Зокрема, велику популярність отримала група "Союз козаків області війська Донського" під керівництвом отамана Козіцина. У кінці 2014 року вони контролювали близько 80 відсотків території самопроголошеної "ЛНР" і встановлювали там свої порядки - зокрема, практикували тілесні покарання. У вересні регіональна телекомпанія міста Антрацит демонструвала кадри публічного шмагання козаків, які провинилися.
Також у пресі неодноразово повідомлялося про випадки мародерства, грабежів підприємців та викрадення автомобілів. "Вони там переслідують власні цілі, які не завжди співпадають з інтересами "ДНР" і "ЛНР". Була низка конфліктів, особливо в Луганській області. У козаків є завдання створити власну квазідержаву", - говорить Борис Корнієнко.
Наприкінці 2014 року в Козіцина почалися серйозні конфлікти з самопроголошеним керівництвом "ЛНР", і він покину Донбас. У квітні українське видання "Інформатор" повідомило про "зачистку" і роззброєння козацьких дружин в Антрациті. За словами Корнієнко, участь козаків в українському конфлікті небезпечна й для російського суспільства: "Це створило доволі велику групу людей, які отримали досвід ведення бойових дій, досвід контролю над територією за своїми власними законами. Вони отримали навики влади окрім держави. І добре, якщо цей досвід залишиться на Донбасі. А якщо ні?