Небезпечний метал

Щороку в довкілля потрапляють дві тисячі тонн ртуті. Цей високотоксичний важкий метал не розкладається, через воду він потрапляє до ланцюга живлення живих організмів, наприклад, накопичуючись в рибі. У людському організмі ртуть шкодить насамперед серцево-судинній системі. За умов тривалої дії на організм цей токсичний метал може призводити до відмови нирок, зупинки дихання і навіть спричиняти смерть.

Цього тижня у Женеві починається п'ятий, вирішальний, раунд міжнародних переговорів щодо угоди, покликаної краще захищати людину і довкілля від впливу ртуті. "Ми сподіваємося, що підсумком цих переговорів стане міжнародний документ, котрий призведе до істотного зменшення глобального забруднення ртуттю", - розповіла DW Сара Гойзер з природозахисної організації BUND. За її словами, конкретно це означатиме заборону нових ртутних шахт і закриття старих.

Ризик для мільйонів людей

За даними правозахисної організації Human Rights Watch, близько 13 мільйонів людей, багато з яких – діти, щодня мають незахищений контакт з ртуттю в невеличких шахтах. Фахівці організації наполягають, щоб в угоді містився параграф стосовно захисту здоров'я.

"Потрібно краще інформувати про наслідки впливу ртуті для дітей і дорослих, а також про можливості захисту", - наголосила в інтерв'ю DW представниця Human Rights Watch Юліане Кіппенберг. На її погляд, інформувати мають місцеві відомства з питань охорони здоров'я. Правозахисники критикують те, що розвнуті індустріальні країни на переговорах дуже сильно концентрують увагу на захисті довкілля. Вони відзначають, що варто було б більше виступати за стратегію з охорони здоров'я.

Спротив з Азії

Майже половина всіх викидів ртуті у світі походить з Азії. Головна "провина" за це лежить на вугільних електростанціях, недостатньо обладнаних відповідними фільтрами. Для людей ризик становлять насамперед забруднені річки, моря та озера, адже ртуть "осідає" в рибі. За останні сто років, як дослідили фахівці ООН, обсяги ртуті в океанах на відстані ста метрів від водної поверхні подвоїлися.

Саме з Азії надходить спротив проти обов'язкових для виконання правил, нарікає Єлена Лимберіді-Сеттімо з Європейського природоохоронного бюро, що об'єднує 140 європейських природозахисних організацій та об'єднань. "Китай та Індія прагнуть запровадження заходів на добровільних засадах, досі вони відхиляли обов'язкову крайню верхню межу для викидів ртуті, яку вимагають держави ЄС", - зазначає еколог.

Ще одним каменем спотикання на переговорах є питання фінансування. "Тут зійшлися один проти одного країни-донори та держави, що розвиваються", - пояснює Лимберіді-Сеттімо. На її переконання, питання фінансової підтримки бідних країн буде вирішальним, але його з'ясовуватимуть уже в самому кінці.

Альтернатива для дешевої ртуті

Країни, що розвиваються, постають перед перспективою заміни відносно дешевої ртуті не лише у галузі видобування золота, а й у стоматології або у термометрах. Вугільні електростанції повинні бути обладнані сучасними фільтрами. "Індустріальні країни мусять надати підтримку державам, що розвиваються, аби розвинути альтернативні процеси виробництва та технології", - вимагає Сара Гойзер з природозахисної організації BUND.

Ще одним джерелом ризику для людини є непрофесійна утилізація електроприладів, медичного обладнання, наприклад, термометрів, ламп денного світла тощо. Головна небезпека для людини – вдихання випарів ртуті. А випаровується цей метал вже за кімнатної температури. Так людина вдихає атоми ртуті, з легенів вони потрапляють у кров, а звідти – у мозок. Це призводить до розвитку порушень сну, дратівливості, а також до паралічу.

Європейський Союз у березні 2011 року заборонив експорт ртуті, щоб захистити здоров'я людей. В самому ЄС ртуть має утилізовуватися за безпечними для довкілля технологіями.

Небезпека з термометра...

Навіть така відома багатьом подія, як розбитий ртутний термометр, може спричинити серйозну інтоксикацію. Особливо небезпечно, коли сріблясто-сірі кульки рідкої ртуті закочуються у якісь шпарини в дитячій кімнаті, де можуть залишатися упродовж тривалого часу. Але не тільки рідка ртуть завдає шкоди людині. Токсичними є й солі ртуті, й інші сполуки цього хімічного елементу.

Особливо небезпечно, коли ртуть з промислових відходів потрапляє у воду. Байдуже, які це ртутні сполуки, з рибою та морепродуктами вони потім надходять до людського організму, до того ж у концентрованому вигляді. Вживання забрудненої ртуттю їжі не лише шкодить нервовій системі людини. Постраждати може і репродуктивна система.

Президент німецького федерального відомства з питань довкілля Йохен Фласбарт застерігає, що насамперед люди в бідних країнах наражаються на ризики контакту з ртуттю. Часто навіть діти без відповідного захисту розбирають лампи денного світла чи енергоощадливі лампочки, щоб вилучити металеві частинки, вдихаючи випари ртуті. "Вони просто розбивають лампи", - розповідає Фласбарт про свої враження від подорожі в Індію.

До 18 січня делегати зі 147 країн працюватимуть під егідою ООН над новою угодою в Женеві. Документ має називатися Мінаматська конвенція. Як відомо, поблизу японського міста Мінамата у 1950-х роках минулого століття тисячі людей постраждали від ртуті, що потрапила в воду.