Секс-меншини в Польщі: „Поки що жодних репресій”

Бар у центрі Варшави. Над входом напис: Miedzy nami („поміж нами”). Всередині затишна атмосфера. Бар двоповерховий, обидва приміщення повні людей. За столиками сидять чоловіки та жінки. Окремо. „Поміж нами” – не звичайний варшавський бар. Тут зустрічаються представники так званих „сексуальних меншин”: гомосексуалісти та лесбіянки.

Біля вікна сидять двоє чоловіків і п’ють пиво. На вид їм десь по 40 років. Піотрек і Томек вже 12 років разом:

„Варто радіти, що в нас є такі місця для зустрічей. Ще 15 років тому у Варшаві був лише один бар, та й той був прихований. Ніхто про нього не знав. Сьогодні в місті 5 барів та три танц-клуби для гомосексуалістів. Я думаю, що це добре”.

Приятель Томек, коротко стрижений пофарбований блондин, додає:

„Крім того, є ще так звані „сезонні бари”. Загалом тенденція така, що їх стає дедалі більше”.

Здається, що обидва чоловіки задоволені життям. Справа не тільки в барах, каже Піотрек, посміхаючись, а й у польському населенні. Суспільство дедалі толерантніше ставиться до тих, хто має нетрадиційну сексуальну орієнтацію. В першу чергу це стосується молоді:

„Ця тема перестала бути табу, яким вона була ще кілька років тому. За це треба подякувати мас-медіа, адже саме вони часто про це пишуть. В результаті суспільство дедалі частіше стикається з нами і бачить, що ми - цілком нормальні люди. Гомосексуалізм сьогодні не означає педофілію, як це було ще кілька років тому. Хоча, звичайно, ми не можемо очікувати, що ставлення до нас з боку населення зміниться за рік”.

Саме тому на вулиці Піотрек та Томек ще не наважуються тримати один одного за руку. Зовсім інакша ситуація за кордоном. 4-5 разів на рік вони виїздять на два тижні до Західної Європи:

„Як правило, ми їдемо туди, де багато гомосексуалістів, наприклад, на іспанські курорти Сітгес і Банідорм, або до Берліна чи Брайтона. Ми їдемо туди, де можна тримати один одного за руку й ніхто не звертатиме уваги. Коли ідеш там по вулиці, то нічого не боїшся. Польща досі відстає в цьому плані від Заходу. Ми все же побоюємося реакції в суспільстві, але нападів на нас і тут ще не було”.

Піотрек і Томек разом працюють у банку. Їхні колеги знають, що вони пара і спокійно ставляться до їхньої нетрадиційної орієнтації. Наша шеф якось навіть прийшла з нами до цього бару, каже Томек:

„Але треба зважати на те, що люди у Варшаві набагато толерантніші, ніж в інших містах Польщі. Всі наші сусіди знають, що ми - гомосексуалісти. Але вони приязно ставляться до нас і ходять у гості. Тут проблем немає”.

Натомість складнощі є з юридичним статусом. Окрім заборони дискримінації гомосексуалістів на роботі, польське законодавство не передбачає жодних інших норм. Попередній уряд розробив законопроект, що мав би легалізувати одностатеві шлюби, але влада змінилася:

„Я думаю, що новий уряд має зараз стільки внутрішньополітичних проблем, що вони цим не займатимуться. Подивимось, як воно буде”.

Новий уряд має консервативні уявлення про суспільство. „Гомосексуалізм - це неприродно”, - кажуть представники партії „Право і справедливість”. Вони не готові розширювати права таких як Піотрек і Томек:

„Після виборів у нас був шалений страх, паніка... Моя мама навіть подзвонила й спитала, чи не думаю я емігрувати... Але поки що жодних змін ми не бачимо. Жодних репресій я не зазнав”.

І все ж таки Піотрек – оптиміст. Через 10-15 років, каже він, і в Польщі можна буде побачити на вулиці двох чоловіків або жінок, які тримають один одного за руки й не бояться недоброзичливих поглядів перехожих.