Секс із сенсором

«Набагато веселіше доїти гарну корову з милими ногами чи гарним вим'ям», - каже фермер Йозеф Вінтєнс, з гордістю демонструючи свою улюблену корову - Перрі.

Ця фризька корова виглядає дуже симпатично. Великі темні очі, невеличка цівка слини, що звисає з її м'якого чорного носа, її міцні ноги, складені під струнким задом. Вона перемагала у кількох конкурсах краси, як регіональних, так і національних. Перрі оточена ще шістдесятьма трохи менш ідеальними фризькими коровами, котрі не поспішаючи жують свій корм або дрімають на соломі .

Краса Перрі – заслуга фермера

У 1990-х роках, по завершенні студій у сільськогосподарському коледжі, Вінтєнс вирішив модернізувати невелику батьківську молочну ферму, розташовану в родючій сільській місцевості Західної Німеччини.

Він замінив сарай більшою будівлею, де корови можуть вільно рухатися. Він також продав батьківського бика та пройшов курси зі штучного запліднення корів.

Розморожена сперма

Штучне запліднення використовують з 1950-х років, коли науковці дізналися, що сперма биків не втрачає своїх властивостей під час замороження та розмороження. Аби Вінтєнс міг конкурувати на молочному ринку, його корови мають давати більше молока та вирощувати більше телят.

Потужні ноги Перрі прекрасно втримують вагу теля, а її сідниці достатньо сильні, аби з легкістю народити. «Дуже важко контролювати генетичні якості теля без бика», - пояснює Вінтєнс, обережно переступивши через коров’яче лайно. «Гени контролювати неможливо», - каже він.

Сперма зберігається у синьому контейнері з рідким азотом у маленькому офісі Вінтєнса, який саме гортає глянцевий каталог, де кожна сторінка містить зображення великого бика на зеленому полі та перелік його генетичних якостей. Коли він витягнув флакон, що містить розбавлену дозу сперми, дим білого азоту повалив з контейнера. Фермер швидко зачинив кришку. 200 євро за дозу – та ще й привезеної з Канади сперми, - дуже велика ціна для того, аби її витрачати на будь-що крім запліднення корови.

Датчик сексу

З іншого боку вікна можна побачити, як Перрі повільною та легкою ходою наближається до годувальні й жувати корм. Коли корова з'їла свою порцію у шість кілограмів, маленький чорний датчик, приєднаний до її зеленого нашийника, подає сигнал до комп’ютеризованого корита, зупиняючи роздачу їжі. «Це набагато ефективніше і ми витрачаємо менше на годування», - розповідає Вінтєнс.

На нашийнику Перрі встановлена друга маленька коробка – «датчик сексу». «Часто наших корів необхідно запліднити кілька разів, аби вони завагітніли», - каже фермер.

Бики можуть відчути запах і зрозуміти, коли корова готова до спарювання, але люди менш вправні у цій царині. Для цього і встановлені «датчики сексу». Корови по-різному демонструють, що вони готові завагітніти. Вони стають невгамовними та роблять більш-менш очевидні спроби осідлати одна одну.

«Часто, період між готовністю до спарювання та овуляцією дуже короткий», - розповідає професор Карл Шелландер, котрий очолює відділення тваринного господарства в Боннському Університеті.

Графіки та готовність до спарювання

Фермер Вінтєнс тренує місцеву футбольну команду двічі на тиждень і неохоче проводить довгі ночі на підприємсті, спостерігаючи за проявами готовності до спарювання своїх корів. Саме для цього він встановив на них «датчик сексу».

Прилад «Heatime» вимірює температуру корови двічі на день і надсилає дані в маленький комп'ютер. Коли корова готова завагітніти, її температура підвищується, і так само змінюються графік на моніторі комп’ютера в офісі. І коли це трапляється, фермер розморожує дозу сперми.

Порсаючись у багнюці

Вінтєнс власноруч виконує штучне запліднення. Він прибирає хвіст корови в сторону, щось підбадьорливо бормоче і повністю засовує руку всередину. «Ну, так, звичайно, існують більш приємні речі, ніж копатися в екскрементах, але хтось має робити це», - іронізує він й знизує одним плечем, тоді, як іншим намагається обережно оминути кишечник корови. «Зараз я утримую матку», - кричить Вінтєнс перед тим як вставити сперму.

Корова трохи рухається в бік та голосно фиркає, коли фермер намагається її запліднити. Це незадоволене фиркання. Воно змушує задуматися, чи не надала Перрі б перевагу природному методові. «Звідки вони знають? У них ніколи не було справжнього сексу», - сміється він.

Хоча навіть організації з захисту прав тварин кажуть: штучне запліднення трохи відрізняється від реального сексу. «Корови не мають справжнього статевого життя», - каже Доктор Едмунд Хавербек з організації «Люди за етичне поводження з тваринами». Крім цього, Хавербек та Вінтєнс погоджуються, що бики не зовсім гарні коханці. Адже ці тварини можуть бути агресивними.

Відстежуючи кожен рух

Вінтєнс витратив 6500 євро на 20 нашийників «Heattime». Він планує придбати ще для решти 40 корів. Але фермер може вкласти ще більше грошей у своє господарство. Наступним кроком, зізнається він, буде придбання комп’ютерної станції. Комп’ютери відстежуватимуть кожен рух корови, включаючи кислотність шлунку та споживання води. «Така точність у молочному господарстві надає можливість подивитися всередину кожної тварини», - каже професор Шелландер.

Він переконаний, що за такими технологіями – майбутнє. З розширенням стада, фермерам стане важче стежити за кожною твариною окремо. Але Шелландер каже: датчики нададуть об'єктивну інформацію про кожну корову та навіть зможуть виявити захворювання.

Інвестуй чи вимри

«Маленькі ферми з 80 чи 90 коровами більше не зможуть прогодувати сім'ю», каже Шелландер. Його батьки були вимушені закрити їхній власний фермерський бізнес кілька років тому. Зараз, він каже, ферми мають розширятися та модернізуватися – або вимирати. Скоро з цим вибором стикнеться й Вінтєнс.

Він не до кінця впевнений, що зможе інвестувати у комп’ютерну станцію, яка коштує 130 тисяч євро за 60 корів. «Якщо ми не зможемо звести кінці з кінцями, ми будемо вимушені продати ферму», - майже байдуже знизує плечима він. «Я не хочу проводити своє життя рабом у банку, і не бажаю такої ж долі своїм дітям!»

Але симпатична корова Перрі під наглядом кількох датчиків, жуючи свій корм, здається, не дуже стурбована дилемою свого господаря.