Сирія: Москва хоче далі бомбити

Драматична музика. Розмиті кадри. Репортери у багні. Російське телебачення максимально використовує всі прийоми, висвітлюючи війну в Сирії. Щовечора російські кореспонденти повідомляють з усіх зон конфлікту. Робота небезпечна, із ризиком для життя. Але вони важливі, навіть дуже важливі і затребувані, вони заповнили собою більшу частину вечірнього прайм-тайм.

Складається враження, ніби 90 відсотків найкращого ефірного часу заповнене висвітленням подій в Сирії. Більшість повідомлень стосуються російських авіаударів, але на відміну від Заходу критичних запитань тут не ставлять, саме лише шалене тріумфування. Для росіян на канапі під телевізором ця медіа-війна, як розвага.

Москва демонструє силу, і це її головне послання. І це послання сприймають. За останнім опитуванням незалежного інституту вивчення громадської думку Левада-Центр, 59 відсотків росіян виступають за продовження авіаударів у Сирії. Їх підбурюють і повідомлення про успіхи на фронті. Російські бомбардування переломили ситуацію, й урядові війська сирійського президента Башара Ассада зараз виграють.

Мир у Сирії вже незабаром? Ніхто в це в Росії не вірить. У кращому разі можна говорити про "зменшення інтенсивності бойових дій", каже експерт московського Центру Карнегі Микола Кожанов. "США та Росія виходять з того, що, мовляв, дякувати Богові, що ми між собою говоримо! Ніхто від припинення вогню не очікує чуда. Хіба що як основу для подальших переговорів".

Чи настане 20 лютого погоджене на Мюнхенській конференції з безпеки припинення вогню для росіян жодної ролі не відіграє. Москва хоче й надалі бомбити Сирію, адже "ясно, що з перемир'я вже заздалегідь виключені терористичні угрупування, тому наша боротьба спільно з урядом Сирії проти терористів триватиме", сказав 12 лютого в Мюнхені міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров.

Інакше російському телебаченню довелося б повідомляти про економічний хаос, корупційні скандали та дедалі небезпечніші напади на представників опозиції, які мали місце в останні дні. В такому разі, куди б тоді прилаштувати плач героїчної скрипки!