"Сміттєва війна" довкола Львова: хто переміг і хто програв?

У львівській сміттєвій кризі, що останнім часом нагадувала гостросюжетний політичний серіал, видається, наблизився фінал. Мер Львова Андрій Садовий у п'ятницю, 23 червня, погодився на, як він це назвав, "ультиматум президентського намісника", щоб запобігти "подальшій штучній сміттєвій блокаді". Йдеться про пропозицію голови Львівської ОДА Олега Синютки передати в компетенцію області функції вивезення міських відходів, за що Львів платитиме 300 мільйонів гривень щороку.

Можливо, так виглядає завершення гучного і тривалого конфлікту Садового з Києвом, його гострих звинувачень на адресу президента України Петра Порошенка, а потім і уряду, а також зворотних закидів зі столиці у нездатності львівського міського голови вирішити проблему зі сміттям.

Розправа з непокірним чи нездатність домовлятися?

Прибічники Садового у цій ситуації бачать тиск і розправу з непокірним, чесним і принциповим політиком, котрий не хоче йти на сумнівні компроміси з Києвом. Натомість, критики говорять про неефективність міського голови, його нездатність домовлятися, а також пропонують йому піти у відставку.

Сам Садовий свою провину у сміттєвій кризі категорично заперечує і говорить про тиск на нього особисто і на його партію "Самопоміч", а також штучну, організовану центральною владою "сміттєву блокаду". Але чи справді можна вважати незговірливого львівського мера лише безневинною жертвою президента та уряду, який програв у нерівній боротьбі?

Садовий заявив у інтерв'ю DW, що приклад Львова показовий. "Якщо будь-якому місту ви завтра перекриєте полігон, куди вони будуть сміття вивозити? Завтра на коліна можна поставити будь-яке місто. І багатьом говорять, якщо ви будете поводитися так, як Садовий, будете мати ті самі проблеми, які має і він", - вважає львівський міський голова.

За його словами, після пожежі на сміттєвому полігоні міста і його закриття, Львову просто не дають іншої можливості для утилізації відходів, а вивезення на інші полігони блокується. Чому? "Все почалося після парламентських виборів, коли "Самопоміч" отримала перемогу, і тоді почалися ультиматуми і претензії. І претензія дуже проста: щоб фракція (Об'єднання "Самопоміч". - Ред.) у Верховній Раді голосувала так, як це вигідно адміністрації президента, як це вигідно олігархам. А ми не можемо на ці умови піти. Тому заручниками роблять людей", - стверджує Садовий.

Політолог Володимир Фесенко з такою інтерпретацією не погоджується. "Коли ми говоримо про економічні реформи, то частина депутатів від "Самопомочі" підтримують реформаторські законопроекти - і урядові, і президентські. Тому я відкидаю тезу, що "Самопоміч" хочуть примусити. Коли треба, тоді домовляються", - сказав він у розмові з DW.

Садовий - більше не конкурент?

Водночас, за словами директора Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігоря Бураковського, не можна виключати, що є певний політичний тиск і намагання перевести господарські стосунки в політичну площину.

За словами Фесенка, раніше центральна влада успішно використовувала сміттєву кризу, щоб знизити популярність Садового, котрий мав амбіції загальнонаціонального лідера. Але від минулого року мер Львова вже не є одним з фаворитів серед імовірних претендентів у президенти, а тому не є серйозним конкурентом для чинного глави держави, зауважує політолог. Він також додає, що виведення конфлікту на рівень прямого протистояння з Порошенком теоретично може покращити рейтинги львівського мера. "Зараз Садовий пішов на принцип, на прямий конфлікт, замість того, щоб домовлятися. Таким чином він теж певною мірою використовує, як і його опоненти в центральній владі, сміттєву кризу в своїх політичних інтересах", - каже політолог.

Конфлікт у ірраціональній площині

Останні події, на думку Фесенка, показали, що конфлікт між Садовим і Порошенком, що триває близько двох років, уже перейшов у ірраціональну фазу, коли є недовіра, високий рівень неприйняття, взаємна агресія, а конфлікт уже стає самоціллю.

Утім, у сміттєвій кризі може йтися не лише про політичну складову, а й про конфлікти інтересів громад: тих, на територію яких вивозиться сміття, і тих, які зацікавлені, щоб сміття від них вивозилося, зауважує Ігор Бураковський.

Економічні й екологічні мотиви

У ситуації з відмовами полігонів приймати львівське сміття якась правда у звинуваченнях Садового може бути, але, як зазначає Фесенко, наявні й інші причини, а не тільки інтереси опонентів львівського мера у центральній владі. Адже в місцях розташування полігонів населення виступає проти розширення звалищ - воно або не хоче екологічних проблем для себе, або ж треба домовлятися за більші гроші, ніж пропонують зазвичай.

"Я думаю, що як мінімум у половині або, можливо, і в більшості випадків відмови Львову і Садовому були пов'язані з екологічними чи економічними мотивами", - каже Фесенко. На його думку, проблема не тільки в якійсь штучній блокаді, а й у тому, що Садовий "не хотів домовлятися". А домовлятися, за його словами, можна було з очільниками селищ, де розташовані полігони, з головою облдержадміністрації, з центральною владою, - як це роблять інші мери.

Не можна виключати виникнення "сміттєвої кризи" і в інших містах, адже це нині проблема всієї держави, і її не вирішують, зауважує Ігор Бураковський. "Іншого виходу, ніж будівництво сучасних сміттєпереробних заводів і всього того, що займається хоча б примітивним ресайклінгом сміття, на сьогодні нема. Те, що цим львівська влада й інші влади традиційно ніколи не займалися, це також факт", - зазначає експерт. За його словами, поки не виникла пожежа, що у підсумку завершилося закриттям львівського полігону, всі були задоволені, що можна було вивозити сміття і не перейматися проблемою.

Тимчасове рішення

З точки зору логіки місцевого самоврядування, передача області функцій вивезення сміття зі Львова є нонсенсом, але з огляду на майже патову ситуацію у місті на тлі гострого конфлікту львівського мера з центральною владою, це може стати тимчасовим рішенням, щоб вивезти тисячі тонн сміття, що накопичилися у Львові, погоджуються опитані DW експерти.

Ігор Бураковський називає це рішення "певним паліативом, прийнятим у режимі ad hoc для даного конкретного випадку". Головне, за його словами, щоб не перевести цю схему на постійну основу, а для цього потрібно системно вирішувати проблему зі сміттям у державі.

Від сміттєвої війни Львова з центральною владою у підсумку програли обидві сторони, підсумовує Фесенко. Адже, за його словами, репутація Садового як успішного мера зазнає подальших втрат, а те, що центральна влада не могла або не хотіла допомогти в розв'язанні кризи в одному з найбільших міст країни, теж вдарить по її рейтингу.