СНІД в українських в'язницях: як зупинити небезпеку?
1 грудня 2018 р.
За даними Європейського центру з профілактики та контролю захворюваності, три чверті нових випадків зараження на ВІЛ/СНІД у Європі припадають на Україну та Росію. В Україні у 2010 році кількість таких нових випадків серед населення становила 9500, у 2017 році - 15800, у 2018-му - 14797 (з них 1975 дітей у віці до 14 років).
В українському міністерстві охорони здоров'я кажуть, що лише половина людей, які є ВІЛ-інфікованими, знають про свій діагноз. Однак, коли українські урядовці та експерти оприлюднюють цю тривожну статистику, вони рідко окремо згадують про існування закритої для решти суспільства спільноти, де показники поширеності ВІЛ/СНІД ще більш загрозливі. Йдеться про місця позбавлення волі.
Точних даних немає
На сьогодні однозначної картини поширення ВІЛ-інфекції в українських установах виконання покарань немає - оскільки офіційно задокументовані дані доволі обмежені, адже обов'язкове тестування ув'язнених на ВІЛ-інфекцію в Україні не проводиься. Про це в інтерв'ю DW розповів головний проектний консультант Групи Помпіду Ради Європи Роберт Телтцров. За його словами, за даними різних опитувань, від 8 до 20 відсотків ув'язнених в Україні є ВІЛ-позитивними. Серед загального населення країни цей показник становить один відсоток.
Згідно з останніми даними Центру охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби, серед загальної кількості осіб, котрі перебувають у місцях позбавлення волі, яка становить понад 57 тисяч осіб, близько 3 900 осіб заражені ВІЛ-інфекцією. Це майже cім відсотків.
"Це тільки ті люди, які перебувають на офіційному обліку", - уточнює керівник благодійної організації FREE ZONE, яка об'єднує спільноту ув'язнених та звільнених, Олексій Загребельний. Він наголошує, що показник поширеності ВІЛ/СНІД у семи відсотків - це "дуже багато" і визнає, що якщо взяти до уваги "недостатній рівень скринінгу на ВІЛ-інфекцію у місцях позбавлення волі", кількість хворих може бути більшою.
Інфекція передається через шприц
Як кажуть експерти, одним з головних джерел зараження на ВІЛ/СНІД у тюрмах та колоніях України є ін'єкційні наркотики. Незважаючи на строгу заборону та режимну систему, наркотичні препарати все ж таки неелегально потрапляють на територію пенітенціарних установ. При цьому ув'язнені мають у своєму розпорядженні "дуже обмежену кількість інструментарію для введення наркотичних речовин", адже шприц за гратами - річ офіційно заборонена. "Нерідко, якщо в один барак чи відділення потрапляють наркотики, то шприц один на всіх шукають по всій тюрмі", - розповів Загребельний.
Лікувати наркозалежність, щоб зупинити СНІД
Одним з найефективніших методів боротьби з поширенням ВІЛ/СНІД у місцях позбавлення волі на сьогодні у світі вважається запровадження програми замісної підтримувальної терапії хворих з опіоїдною залежністю (OST). Про це DW розповіла експерт ГО "Всеукраїнська мережа людей, що живуть з ВІЛ/СНІД" Валерія Рачинська.
Замісна терапія - це один із методів лікування опіоїдної залежності, при якому під наглядом лікарів хворий вживає препарати-замінники важких наркотиків. "Це реальне рішення проблеми. Замісна терапія не лише дозволяє хворому контролювати наркозалежність, а й значно знижує ризики зараження на ВІЛ/СНІД та інші небезпечні інфекції", - переконана Рачинська. Вона додає, що препарати замісної терапії випускаються у формі таблеток та суспензій, тож для їх введення шприци не потрібні. Крім того, у рамках ОST з наркозалежними працюють психологи та соціальні працівники, котрі допомагають хворим соціально адаптуватися до нормального життя.
Олексій Загребельний розповів, що державна програма замісної терапії для наркозалежних, які перебувають на волі, діє в Україні вже близько десяти років, проте в тюрмах OST не функціонує. Він також зауважив, що у міністерстві юстиції нібито визнають доцільність запровадження OST для ув'язнених, проте кажуть, "що це питання треба детально вивчити".
Різні системи, різний досвід
Кожна країна має свої особливості пенітенціарної системи, тому й досвід застосування замісної терапії - різний. Так пояснив DW позицію міністерства юстиції щодо запровадження OST у тюрмах заступник міністра юстиції Денис Чернишов. "Треба уважно вивчити різні підходи, щоб виробити ту модель, яка максимально ефективно діятиме в Україні", - вважає він.
Крім того, за словами заступника міністра, запровадження замісної терапії - це "не лише таблетки, а великий комплекс заходів", який потребує, передусім, підготовки персоналу тюрем. "Це тектонічні зрушення, які не можна здійснити за тиждень", - переконує Чернишов. Він пояснив, що відповідні тренінги для персоналу тюрем вже відбуваються, проте свідомість людей, "які звикли до того, що завдання пенітенціарної системи - лише зачинити двері" за засудженими, дуже важко міняти.
Проте Денис Чернишов розраховує, що "через півтора-два роки" OST увійде в реалії українських тюрем. А поки що міністерство юстиції запускає пілотний проект із запровадження замісної терапії у Бучанській виправній колонії № 85, що під Києвом.