Спецпосланець ЄС для Криму та Донбасу: обличчя ЄС чи дублер

Для врегулювання конфлікту на Донбасі створено відразу кілька міжнародних форматів. Це, зокрема, мінський процес, "нормандська четвірка". Після призначення Курта Волкера спецпредставником США з переговорів щодо України також відбуваються переговори між ним і помічником президента Росії Владиславом Сурковим. Водночас низку політиків у ЄС непокоїть, що Брюссель не залучений безпосередньо до вирішення як конфлікту на Донбасі, так і проблеми анексованого Криму.

Позиція цілого Європарламенту

Саме тому вже деякий час низка євродепутатів говорять про ініціативу призначення спеціального представника чи посланця ЄС щодо Криму та Донбасу. Нині ж цю думку поділяє цілий Європарламент. В ухваленій на пленарному засіданні 25 жовтня резолюції щодо ситуації в Азовському морі міститься заклик до верховної представниці ЄС із зовнішньої політики Федеріки Могеріні: "було би дуже корисним призначити спеціального посланця ЄС щодо Криму та Донбасу, чия відповідальність поширювалася б і на Азовське море".

У ЄС є як спецпредставники, так і спецпосланці. Різниця в тому, що перших призначає Рада ЄС, тому вони перебувають під контролем міністрів закордонних справ країн Євросоюзу. Натомість посланців може призначати одноосібно хтось із керівництва Європейського Союзу. Тобто Могеріні не потрібна була би формальна згода урядів країн ЄС, і посланець перебував би у її підпорядкуванні.

Між "нормандською четвіркою" і Волкером

В Україні ухвалення Європарламентом резолюції привітали. "Ми вже порушували перед Євросоюзом питання щодо призначення такого спецпредставника і готові до предметного обговорення цієї ініціативи", - заявив DW представник України при ЄС Микола Точицький. На його думку, резолюція може пришвидшити це обговорення.

Натомість у відомстві Могеріні дуже обережні та намагаються не коментувати напряму цю тему. "ЄС цілковито відданий підтримці зусиль у Мінську та "нормандської четвірки". Численні актори ЄС уже активно залучені до питань, пов'язаних з Україною", - відповів речник ЄС на запитання DW, чи було би призначення спецпосланця щодо Криму та Донбасу "дуже корисним".

Найбільше застережень викликає питання про те, як вписати нову посаду в уже наявні формати. "Це звучить як хороша ідея, але проблема в тому, як це пасуватиме до нинішніх процесів мирного врегулювання", - каже DW експертка зі Східної Європи брюссельського аналітичного центру EPC Аманда Пол. Якщо цю особу не приймуть інші учасники процесу, то це лише заплутає і без того непросту ситуацію. По-перше, йдеться про Німеччину та Францію, які входять до "нормандської четвірки". По-друге, йдеться і про РФ, яка єдина є учасницею всіх трьох форматів: і мінського, і нормадського, і переговорів Волкера з Сурковим. "Я не бачу причин, чому б Росія хотіла змінити нинішній формат", - зазначає Пол.

Зробити більше

Одна з прихильниць ідеї про призначення спецпосланця - євродепутатка від фракції Зелених Ребекка Гармс (Rebecca Harms). "Нам, у Брюсселі, не дає спокою думка, що ми повинні робити більше. Ми зобов'язані все робити для того, аби спершу настало припинення вогню. І ми повинні більше робити для гідного життя людей на Сході України", - наполягає вона.

Для Гармс не має значення, як називатиметься посада - представник, посланець чи якось інакше. "Мені важливо, щоб ЄС доклав ще більших зусиль у плані гуманітарної допомоги та покращення життєвих та екологічних умов", - пояснює євродепутатка з Німеччини в інтерв'ю DW. При цьому, на думку Гармс, не варто поєднувати Донбас і Крим в одній посаді, адже вихідні умови та ситуація там і там відрізняються.

Привертати увагу громадськості та політиків ЄС

Даріуш Росаті, який очолює делегацію Європарламенту в Комітеті асоціації з Україною, також вказує на різницю в ситуації. Але, на його переконання, одного посланця вистачить. Для Росаті головне, що це має бути дипломат високого рівня. "Бо якщо нема посланця високого рівня, який був би обличчям ЄС, тоді ці питання не мають достатньої видимості для європейської громадськості", - пояснив депутат. За його словами, у сфері повноважень Могеріні - весь світ, єврокомісар Йоганнес Ган (Johannes Hahn) опікується питаннями розширення та політики сусідства, а посол ЄС в Україні Хюг Мінгареллі не має достатньої ваги. Натомість спецпосланець, на думку Росаті, мав би і достатню вагу, аби привертати увагу громадськості в ЄС до того, що на Донбасі та в Криму "відбувається щось дуже погане", і більше шансів "бути почутим" тими, хто ухвалює рішення в Брюсселі.

На відміну від Донбасу, для вирішення проблеми Криму немає жодного формату. Тому, говорить Росаті, до повноважень спецпосланця мав би входити як моніторинг за порушенням прав людини з боку "російських окупаційних сил", так і пошук "платформи, як повернути питання Криму до переговорів, адже ніхто не прийняв анексію".

Лише за наявності чіткого мандату

Представник України при Євросоюзі Точицький наголошує, що діяльність спецпредставника не мала би дублювати функції наявних структур ЄС. "Інститут спецпредставника мав би бути запроваджений не заради самого інституту, а заради вирішення складних проблемних питань, які зазвичай окреслюються у відповідному мандаті", - зазначає посол.

Як Точицький, так і Пол говорять, що створювати нову посаду є сенс лише тоді, коли вона матиме додану вартість. "Я не проти призначення спецпосланця, але для цього повинен бути дуже чіткий мандат. Виглядає так, що поки цього немає", - зауважує експертка EPC. Водночас Точицький вказує на те, що швидким цей процес ніколи не був, наприклад, на призначення спецпредставника ЄС щодо Південного Кавказу та кризи в Грузії знадобилося шість років.

У 2017 році цей представник потрапив у епіцентр скандалу. Посол Герберт Зальбер (Herbert Salber) став об'єктом критики з боку різних грузинських політсил за його висловлювання під час візиту до Південної Осетії - їх сприйняли як легітимацію самопроголошеної влади в цьому регіоні Грузії. Незабаром Зальбер залишив цю посаду.

Саме тому Пол і застерігає, що, крім чіткого мандату, необхідно визначити і те, з ким спецпосланець зможе проводити переговори: "Я не можу собі уявити, що влада у Києві дуже радітиме, якщо ЄС напряму матиме справи з нинішньою "владою" в Криму. Це дуже делікатна лінія та тонка межа".