Справа Меннінга
1 серпня 2013 р.Процес у справі американського солдата Бредлі Меннінга привернув до себе увагу в усьому світі. Він передав скандальному інтернет-порталу Wikileaks близько 700 тисяч засекречених документів і тому вимушений відповідати в США перед військовим трибуналом. На початку процесу ЗМІ не виключали, що 25-річному солдатові загрожує навіть смертна кара. Після оголошення обвинувального вироку стало зрозуміло, що йому "світить" тривале ув'язнення, а саме - 136 років тюрми.
Цікаво, що було б, якби Меннінгу довелося відповідати перед німецьким судом? "Згідно з 14-им параграфом військового уставу солдат у Німеччині зобов'язаний берегти таємницю", - пояснив адвокат Ганс-Йоахим Анерт, який спеціалізується на військовому й дисциплінарному праві. Першою інстанцією для такого випадку є спеціальний адміністративний суд - так званий суд військової служби. Найбільше, до чого цей суд може засудити, - це до звільнення з лав армії, позбавлення військового звання й солдатської пенсії.
Однак, продовжив Анерт, чимало справ Бундесвер передає до генеральної прокуратури. Це створює передумови для підключення цивільного суду, який уже може засуджувати й до тюремного ув'язнення.
Засудження за державну зраду
Якби Меннінг був солдатом Бундесверу, то й у Німеччині йому б не вдалося уникнути суворого покарання, вважає Ніколаос Ґазеас, експерт з кримінального права в кельнському університеті. "Випадок Меннінга з юридичної точки зору цілком можна розцінити як особливо тяжку державну зраду, - каже Ґазеас. - А це може означати й довічне ув'язнення". Але на відміну від США в Німеччині навіть засуджені до довічного ув'язнення, як правило, через 15 років знову опиняються на волі. А смертних вироків у ФРН узагалі нема.
З одного боку, це пов'язно з тим, що німецька конституція забороняє смертну кару. Крім того, в Німеччині нема військових трибуналів. "Країна має жахливий досвід військової юстиції часів націонал-соціалізму, - нагадав Ґазеас. - Наш Основний закон хоча у певних випадках і допускає створення військових трибуналів, але такою можливістю ще ніхто не скористався". Також інші країні принаймні частково дистанціювалися від військової юстиції.
Інформаторів дозволено захищати
Ще одна важлива різниця між Німеччиною і Сполученими Штатами - захист інформаторів. Якщо в США журналіст отримав, наприклад, від військового секретні документи, то держава може наполягати на розголошенні даних про інформатора. "Журналістів навіть можуть заарештувати, якщо він відмовляється назвати джерело", - розповідає речник Німецького союзу журналістів Гендрик Цернер, відповідаючи на запитання DW. У Німеччині ж журналісти мають право відмовлятися від надання свідчень.
Певну роль відіграє при цьому й журналістська професійна етика. "У нас не грає ролі, хто виступає в ролі інформатора - солдат чи цивільна особа. Журналіст повинен гарантувати анонімність джерела інформації", - пояснив Цернер. Хоча в законі таке правило не закріплено. Отже, це особисте рішення журналіста, розкривати чи ні своє джерело.
У випадку американського солдата Бредлі Меннінга всі подібні захисні механізми все одно не допомогли б, оскільки його ніхто не видавав, він видав себе в інтернеті сам.