Як сотні тисяч українців живуть без правосуддя

Відчинені двері, але коридори - порожні. Востаннє суддівську мантію в Радехівському суді одягали чотири місяці тому. Від червня цього року 50-тисячний Радехівський район на Львівщині живе без правосуддя. Після відставки двох суддів у суді залишилися три вакансії й одна суддя без повноважень - Орислава Семенишин. Пꞌятирічний термін її повноважень збіг іще в травні минулого року. А щоб отримати призначення на довічний термін, треба було пройти кваліфікаційну підготовку. До цього вона йшла більше року. Але й тепер, коли кваліфікація позаду, судити Семенишин не може - очікує указу президента.

З червня у суді назбиралось 86 кримінальних справ, з яких половину забрали в інші суди, однак 46 таки знову повернули Радехівському суду. Також накопичилось 355 справ про адміністративні порушення. "Ми реєструємо як вхідну кореспонденцію кожну справу, вносимо їх в автоматизовану систему і ставимо в чергу. Оскільки система показує, що немає на кого призначити справи, то вони чекатимуть, поки не повернеться суддя", - пояснює керівниця апарату суду Ірина Білозір.

Порушники - без покарання

Через відсутність судочинства в районі вже погіршилась криміногенна ситуація. Показник незакритих кримінальних проваджень через дорожньо-транспортні пригоди, внаслідок яких спричинені тілесні ушкодження чи настала смерть людини, став одним з найбільших в області: 11 справ, тоді як торік за такий час було лише чотири.

За словами начальника Радехівського райвідділу поліції Михайла Спічака, справи "зависають" через Львівський апеляційний суд - саме він має спрямовувати справи і клопотання в інші районні суди, коли десь відсутній власний. Але зараз суд перевантажений і не приймає вчасно рішення, каже Спічак: зараз там приблизно 20 нерозглянутих клопотань слідчих про проведення експертиз. Це стосується дозволів на обшуки, огляд, арешт майна, доступ до матеріалів справи.

За словами Спічака, тішаться відсутності суду порушники законів. Приміром, коли йдеться про керування авто в нетверезому стані. "У таких справах є термін давності з часу вчинення - три місяці. Тобто ми виявили пꞌяного за кермом, скерували справу в суд, а за три місяці він приходить до мене і вимагає віддати водійське посвідчення, бо термін сплив. Виходить абсолютна безкарність", - пояснює начальник поліції району.

Стоси нерозглянутих справ

При цьому з кримінальними справами, за словами судді Орислави Семенишин, бути ще найпростіше, адже їх принаймні кудись передають на розгляд. "Гірше з цивільними справами та справами про адмінпорушення - їх передавати не можна, вони просто складаються і чекають. А це справи про насильство в сімꞌї, керування транспортним засобом в стані алкогольного спꞌяніння, дрібні хуліганства. Серед цивільних справ йдеться про розірвання шлюбу, отримання аліментів тощо", - каже суддя.

Зупинилась робота не тільки в суді, але й у місцевого адвоката Геннадія Сопронюка, який допомагає мешканцям писати позовні заяви або супроводжує справи в суді. За його словами, люди знають, що суд не працює, тому чекають. "Найчастіше до мене звертаються особи, які загубили документи на успадкування землі чи майна. Вони змушені йти до суду, щоб встановити, що документ був втрачений і визнати право власності за собою. Однак через відсутність судді вони нічого не можуть успадкувати", - говорить адвокат.

Мусять чекати мешканці району також розгляду справ щодо аліментів або розлучень. Але якщо з цим чекати принаймні можливо, то з похованням померлих - ні. Внаслідок зміни законодавства, як набрали чинності в березні, судмедексперт повинен мати дозвіл суду на розтин тіла померлого. "Слідчі пишуть клопотання в наш суд. Там клопотання реєструють і винятково на людських домовленостях передають слідчими в апеляційний суд. Бо поштою це йтиме два-чотири дні. А як ти поясниш людям, які чекають на похорон, що померлому не можуть зробити розтин через наші бюрократичні перепони?" - каже Михайло Спічак.

Суди-сироти - по всій Україні

За даними Ради суддів, в Україні з 663 загальних місцевих судів нині 22 суди не мають суддів. У зоні їхнього обслуговування - близько 700 тисяч населення.

Є ще низка судів, де ситуацію рятують відряджені судді. Так, у Жидачівському районі Львівської області суддів не було понад рік. Тільки два місяці тому туди відрядили суддю, щоб бодай якось відновити роботу суду. На Львівщині є ще три райсуди, у котрих своїх суддів бракує, але рятують відряджені. "Єдине, що ми можемо робити в цій ситуації, це просити про відрядженого суддю, - пояснює Віктор Дейнека, начальник територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області. - Але при цьому це має бути суддя, який працює в іншому суді, де всі судді є на місці, і який має бажання попрацювати в іншому місті. І якщо все збігається, то такого суддю кваліфікаційна комісія ще може до нас відрядити. Однак насправді брак кадрів є всюди".

Суддівських кадрів бракує з двох причин. 2,8 тисячі суддів із загалом восьми тисяч не можуть судити, оскільки їхні п'ятирічні повноваження закінчились, але на довічний термін їх ще призначили. Також окремою проблемою є й масові звільнення суддів, які почались в Україні ще кілька років тому - з початком судової реформи і після внесення змін до Конституції України у судовій сфері.

У відставку, щоб врятувати статки

Щодо звільнень рекордним став 2016 рік, коли, за даними Вищої ради правосуддя, з судової системи одночасно звільнились 1,5 тисячі суддів. Торік цифри зменшились - у відставку подали лише 400 суддів. Звільнені служителі Феміди обрали замість роботи гарантовану суддівську пенсію, яка, за даними Пенсійного фонду України, торік у середньому становила 23,5 тисячі гривень.

Експерт Реанімаційного пакету реформ Михайло Жернаков вважає, що насправді судді рятували свої статки і просто злякались переатестації. "Багато суддів вирішили обрати довічне утримання і порятунок своїх статків, ніж декларувати їх, отримати головний біль і кримінальне переслідування через незаконне збагачення. Крім того, починалася судова реформа, і судді ще не знали, чи можна буде пройти кваліфікаційні процедури без проблем", - пояснює Жернаков.

При цьому він припускає: те, що призначати суддів почали тільки тепер, а три роки цього не робили - не випадково. "Це також могло бути зроблено штучно, щоб зараз обґрунтувати те, чому ми зараз не можемо звільнити тих суддів, які мають бути звільнені через неналежні статки чи інші речі. Вища кваліфікаційна комісія суддів зараз легко закриває очі на всі можливі порушення", - каже Михайло Жернаков. Тому він не вірить, що масове звільнення старих кадрів зможе піти на користь і оновити судову систему України, тож незручності, яких зараз зазнають українці через відсутність суддів, можуть виявитися даремними.