Технічні релікти: прилади, що віджили своє

Якщо CD-програвачі були символом молодого покоління, то плеєри для міні-дисків, що вийшли на ринок 1991 року, зайняли іншу нішу. Їх використовували насамперед для роботи в ЗМІ, оскільки вони були зручнішими для запису, ніж касети чи компакт-диски. Однак нині майже вся робота здійснюється в цифровому форматі.

Програма «Час», фільм «Сімнадцять миттєвостей весни» та «На добраніч, діти» - усе це стало можливим завдяки винаходу блакитного екрану. Нині мало кого привабив би розроблений 1897 року ламповий телевізор. У 60-х роках цей прилад почав завойовувати радянські квартири. Нині пласкі екрани витіснили старі моделі. 2010 року ламповий телевізор узагалі офіційно зникне з полиць магазинів.

Відтворення реальності за допомогою фотографії стало можливим завдяки розробленій 1841 року камері обскури. Довгий час нею знімкували лише спеціалісти. З виходом на ринок компактного плівкового фотоапарату 1924 року заняття фотографією стало доступним кожному. А з 30-х років минулого століття також у кольоровому форматі. Утім, сучасні цифрові фотоапарати швидко витісняють з ринку свого предка.

Винайдений 1887 року Емілем Берлінером, програвач платівок услід за грамофоном започаткував еру індивідуальної музичної культури. З того часу музичні твори можна було слухати не лише на концертах, а й у власних помешканнях – стільки, скільки заманеться. У 50-60-ті роки минулого століття програвачі платівок переживали золоті часи. Сьогодні їх можна побачити хіба що в помешканнях особливих шанувальників музики або… в клубах. Адже ді-джеї створюють свою музику все ще за допомогою вінілових платівок.

З 1965 року в моно-форматі, а двома роками пізніше також у стерео вона здійснила справжню революцію в музичній галузі й стала важливим елементом молодіжної культури. Нарешті можна було прямо з радіо записувати улюблені мелодії. Щоправда, дратувала плівка, що часто заплутувалася. Тому винахідники не зупинилися на цьому носії музичної продукції, і нині аудіокасета не витримує конкуренції компакт-дисків.

З німецьких дахів незабаром почнуть зникати супутникові антени. Річ у тім, що з лютого 2010 року громадське телебачення Німеччини переходить на цифровий формат, а згодом й інші телеканали. Параболічні антени з’явилися в 90-і роки. З їх допомогою людям став доступний перегляд великої кількості телевізійних програм, у тому числі й закордонних.

Портативний програвач компакт-дисків або CD-плеєр 1984 року позбавив нас необхідності туди-сюди перемотувати аудіокасети. Одного натискання кнопки було достатньо, аби послухати улюблені мелодії в довільній послідовності. А за допомогою кнопки повтору – так часто, доки не набридне. На жаль, більшість моделей були дуже чутливими до ударів та подряпин – і тому непридатними, приміром, для прогулянок чи пробіжок.

З винаходом відеомагнітофона наприкінці 70-х років минулого століття перегляд кінофільмів перемістився з кінозалів на м’які дивани власних осель. Більше того – можна було записувати скільки завгодно улюблених телевізійних передач. Щоправда, якість залишала бажати ліпшого. Про цей аспект уже подбали винахідники dvd-програвачів.

1808 року її винайшов італієць Пеллегріно Туррі як допоміжний засіб для сліпих. Досить швидко цей винахід став невід’ємною частиною повсякдення тих, хто мав справу з текстовими матеріалами. Утім, з винайденням комп’ютерів потреба в друкарських машинках відпала, й 2003 року їх просто викреслили зі споживчих цінових індексів. Нині різноманітні моделі цього пристрою можна побачити хіба що в музеях.