Поліцейські тортури в Україні: нова форма - старі методи
19 січня 2018 р.
Кожні 49 секунд - настільки часто в Україні відбувалося незаконне насильство в поліції у 2017 році. Це дані моніторингу, який провели і днями оприлюднили Харківський інститут соціальних досліджень та Харківська правозахисна група в десяти областях України.
Цифри, наведені у документі, можуть приголомшити багатьох: від насильства в поліції торік постраждала 641 тисяча українців, іще 96 тисяч стали жертвами катувань. Кількість людей в Україні, які стали жертвами жорстокості правоохоронців, у 2017-му суттєво зросла, зазначають правозахисники. Зокрема, побільшало випадків побиття під час затримання. "Якщо у 2015 році таких фактів було виявлено 15, то у 2017 - 44. Фактично ми повернулись до масштабів семирічної давнини", - йдеться у моніторингу.
Показники за рахунок насильства
Зростання насильства в поліції правозахисники пов’язують із тим, що в Україні досі діє так звана "палична система", коли роботу правоохоронців оцінюють за виконанням показників, каже в розмові з DW директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров. Тож вони зацікавлені у покращенні статистики, інакше - отримають меншу зарплату. "Йде фальсифікація даних і отримання показників за рахунок насильства, коли підозрюваних у скоєнні злочину примушують зізнатися, що вони його скоїли, щоб злочин вважався розкритим", - зазначає правозахисник.
Тим часом головний експерт групи "Реформа органів правопорядку" Реанімаційного пакету реформ Олександр Банчук ставить об’єктивність результатів цього моніторингу під сумнів. Пояснює він це те тим, що після ухвалення у 2012 році нового Кримінально-процесуального кодексу, українці мають право на безоплатну правову допомогу, адвоката, а особисте зізнання, отримане поза судом, не має доказового значення. "Говорити, що у нас ці механізми не діють, і поліція повернулася до старих методів роботи, і ще більший рівень насильства я би не став", - каже Банчук.
Із ним не погоджується керівник Експертного центру з прав людини Юрій Бєлоусов. В Україні, за його словами, нині зростає кількість незаконних затримань, що фактично унеможливлює доступ адвоката до затриманого. При цьому людей продовжують катувати, щоб отримати зізнання і докази. "Як було необхідно отримувати зізнання, як у 1937-му році, так нічого і не змінилося. Хоча зараз кажуть, що визнання провини не відіграє жодної ролі, це не зовсім так. Насправді, і слідчі, і прокурори і навіть судді намагаються мати визнання провини людини. Для перспективи справи це набагато краще", - каже Бєлоусов.
В Нацполіції України фактично визнають, що проблема насильства нікуди не зникла. За даними відомства, торік до підрозділів внутрішньої безпеки надійшло 591 звернення про завдання тілесних ушкоджень. Утім, як змінився рівень насильства за останні роки в поліції не кажуть, хоча і наголошують, що проводять профілактичну роботу та тримають ситуацію на контролі.
Контроль Ради Європи
Поводження із затриманими та ув’язненими українцями є предметом моніторингу експертів Ради Європи. Починаючи з 1998 року делегації проводять чергові та позапланові перевірки ситуації на місцях і згодом публікують висновки за результатами відвідин СІЗО, колоній, місць позбавлення волі тощо. Востаннє представники Європейського комітету проти тортур (ЄКПТ) були в Україні у грудні торік, і відвідали ізолятори тимчасового тримання, зокрема, у Чернівцях, Дніпрі, Києві і Полтаві, а також низку колоній та СІЗО. Звіт про результати візиту мають опублікувати незабаром.
Проте після попередніх відвідин України у листопаді 2016 року спостерігачі висловлювали занепокоєння з приводу жорстокого поводження з боку поліції. Зокрема, затримані розповіли їм про ляпаси, удари, стусани або удари палицею чи пластиковою пляшкою з водою. "У більшості випадків жорстоке поводження, як стверджується, було здійснено оперативними поліцейськими задля отримання зізнання або іншої інформації", - сказано у звіті спостерігачів.
Попри зменшення тяжкості жорстокого поводження, порівняно з візитом 2013 року, у Комітеті тоді констатували, що частота заяв залишається на "тривожному рівні". Та закликали українську владу проводити політику "нульової терпимості" до жорстокого поводження поліції.
Нова-стара система
У перші роки після Революції гідності рівень насильства у поліції знизився, зазначають правозахисники, адже правоохоронці побоювалися переатестації. Однак згодом більшість тих, хто працював в тодішній міліції, і втратив посаду через люстрацію та атестацію, поновилися на службі. За даними Олександра Банчука, за результатами переатестації поліція була очищена лише на 8 відсотків, решта - фактично лишились на своїх посадах.
Нині почався поступовий відкат до старої системи, яка існувала до 2014 року, констатують у Харківській правозахисній групі. "Вся поліцейська система розслідування злочинів в перші роки після Майдану була дуже інертною, бо чекали, що буде на тлі люстрації, атестації, змін. - каже Євген Захаров. - Ну а потім, коли все вернулося, на жаль, на круги своя, повернулися до знайомої системи розслідування злочинів через застосування насильства".
Насильство без кари
Реальний масштаб насильства в поліції в Україні все ще залишається прихованим від офіційної статистики. Адже більшість потерпілих не лише не повідомляє про такі випадки, але навіть боїться говорити про це з інтерв’юерами, зазначають автори моніторингу.
Одна з причин такого стану справ, на їхню думку, полягає у тому, що скарги на незаконні дії поліції розглядають самі правоохоронці, тож значна кількість жертв зберігає мовчання, побоюючись тиску. "Буває навіть так, що підозрюваний сам розслідує справу щодо обвинувачення його самого. - розповідає DW директор Харківської правозахисної групи. - А до суду доходять тільки справи, де очевидне брутальне порушення, чи смерть людей в райвідділах міліції або побиття, які не можна приховати".
За останні пять років правозахисники зафіксували 25 обвинувальних вироків по катуванню, за якими є реальне позбавлення волі, каже Юрій Бєлоусов. "Але це мізер з точки зору масштабів. Навіть якщо брати дві статті (ст. 127 та ст. 365 Кримінального Кодексу, - Ред.), то буде десь 150 випадків за останні п'ять років. Це все ж таки верхівка айсберга", - констатує він.