Тренд - церква як дискотека, ресторан або багатосімейний будинок

До Церкви Христа в західнонімецькому місті Бохумі завітали незвичні гості - тут перед вівтарем відбувається концерт електропоп-гурту. Більшість публіки не має жодних проблем з тим, що їхні улюбленці виступають в такому місці. "Для мене це не має нічого спільного з богохульством,- каже один з відвідувачів концерту. - Це нова ідея, щось інше. Й акустика в церкві просто класна!"

У Церкві Христа, яку спорудили 132 роки тому, щомісяця виступають молоді музиканти. Їх запрошує євангельський пастор Томас Вессель. Ця церква може вмістити сотні людей. Однак громаді складно щоразу знайти таку кількість віруючих. От Томас Вессель і вирішив регулярно перетворювати церкву на клубне приміщення. Він хоче зробити церкву доступною для всіх.

Церква доступна для всіх

"Церква у дечому схожа на Альпи,- каже пастор.- Всі знають про гори, але ж це не означає, що кожного разу я вимушений підкоряти вершини. Мені достатньо піднятися в гори й один раз на рік. Так і люди часто приходять до церкви лише на Різдво. Ми ж намагаємося знайти форми, які б заохочували людей частіше приходити до церкви і робити це без тиску".

У церкві Святого Сіона в Берліні, крім богослужінь, теж регулярно відбуваються світські заходи. У липні 2009-го року до неї завітав показ модного одягу. В святому приміщенні романської церкви презентував свою колекцію німецький модельєр Міхаель Міхальскі. Його гасло - "Грішники й святі". Можливо, тут християнської ідеї не так вже й багато, але в той вечір церква була заповнена.

Ресторан "Щастя й блаженство"

А в Білефельді одну з церков взагалі хотіли знести. Один гастроном скористався цим шансом й інвестував у відбудову церкви – він відкрив там ресторан "Щастя й блаженство". Для гурманів церква Світого Мартіна тепер одна з перших адрес у Білефельді.

Архітектору Генріху Мартіну Брунсу довелося добряче попрацювати, перебудовуючи церкву. "Мені було вкрай складно таке собі навіть уявити,- визнає архітектор,- оскільки з дитинства я звик, що церква - це те, до чого навіть не можна доторкатися".

Брунс вирішив не руйнувати не готичну архітектуру: "Для нас було важливо зберегти гідність цієї будівлі, цього приміщення, цього культурного простору, який є винятково красивим і який і надалі використовуватиметься колективно". Ресторан, розрахований на 350 гостей, завжди заповнений. Концепція "Щастя й блаженства", судячи з усього, спрацювала.

Кімната з десятиметровими стінами

Не менш оригінально використав церковне приміщення й Мартін Лінк, архітектор з Кельна. Разом із сім'єю він живе в церкві Трьох Святих. Кельнський архітектор звів тут чотири приватних квартири. Найбільш незвичним, за його словами, спочатку були десятиметрові стіни. "Часто мене запитують, чи не відчуваю тепер особливої близькості до Бога,- ділиться своїми враженнями Лінк. - Нічого такого, чесно кажучи, не відчуваю. Хоча спочатку було незвично".

Така доля церков у третьому тисячолітті: інколи їх використовують меломани, інколи як ресторан або житлове приміщення. Тим часом дедалі більше людей відкривають для себе цей архітектурний скарб.

Автор: Сімоне Лауенштайн / Володимир Медяний
Редактор: Захар Бутирський