Вбити чи дати померти?

Багато безнадійних хворих у Німеччині хотіли б позбутися страждань шляхом смерті за допомогою фахівця. Однак держава, здається, їх не чує. Згідно з результатами соціологічного опитування Emnid, майже кожен другий німець виступає за те, щоб у сфері евтаназії діяли спеціальні підприємства, які б фахово допомагали задовольнити бажання людини померти.

Однак саме цього хоче не допустити німецький уряд. У пояснювальній записці до законопроекту про евтаназію міністерство юстиції ФРН застерігає від появи спеціальних компаній, які б пропонували "швидку та ефективну можливість для суїциду". Професійний підхід у цій справі буде каратися штрафами або позбавленням волі. Достатньо буде виявити наявність виробництва медикаментів для суїциду або просто пристосованої для самогубства кімнати.

Обурення громадськості законодавча ініціатива викликає тому, що від покарання будуть звільнені близькі пацієнта. Допомогти хворому завершити життя матимуть право, згідно із законопроектом, родичі та друзі, але також родинний лікар або доглядальниця. Ця норма фактично заохочуватиме лікарів ставати помічниками з евтаназії. Серед медиків, представників церков та політиків консервативної орієнтації спостерігається невдоволення.

Активна допомога у смерті, коли пацієнт просить себе вбити, буде, як і раніше, заборонена. Натомість у Німеччині вже дозволено надавати засіб, який не викликає безпосередню смерть, але скорочує життя. Також цілком легально лікар може не проводити процедур з підтримання життя людини. І перше, і друге, звичайно ж, за письмової згоди пацієнта. Це називають непрямою або пасивною допомогою у смерті.

Фахово "померти" у Нідерландах

Далі за всіх у питанні евтаназії пішли країни Бенілюксу. В ролі першопрохідця тут – Нідерланди. У 2001 році в Гаазі ухвалили закон, який уперше в світі дозволив активну допомогу з вмирання. У квітні 2002 року він набув чинності. Цей закон закріплює за лікарем, який проводить евтаназію, певні обов'язки. Зокрема, він має пересвідчитися у безвихідному та болісному стражданні пацієнта та у тому, що людина зважилась на смерть на підставі зрілого рішення та добровільно.
Усе це має бути підтверджено ще одним лікарем. Вбивство повинно проводитися "дбайливо з медичного погляду". В трьох абзацах нідерландський закон також врегульовує, що на евтаназію мають право навіть неповнолітні віком від 16 до 18 років – або за їхньою письмовою волею, або на прохання батьків. Батьки можуть просити лікаря фахово припинити життя навіть 12-15-річних невиліковних хворих.
Схожим чином врегулювали активну допомогу в смерті Бельгія та Люксембург. В цих трьох країнах і більше ніде у світі легальними є усі можливі форми евтаназії.

Консервативна Польща

Кардинально інший шлях обрала католицька Польща. Тут евтаназія повністю заборонена, навіть у формі припинення видачі препаратів, що підтримують життя. На практиці, втім, важко перевірити, чи не надається тут активна або пасивна допомога з вмирання.

Більшість європейських країн кажуть евтаназії "ні", однак дозволяють полегшити пацієнтові його останні дні. В Іспанії соціалісти пообіцяли, але не ухвалили новий закон про евтаназію. У Франції поновилась дискусія про активну допомогу з подачі самого президента Франсуа Олланда. Понад 90 відсотків французького населення, згідно з опитуваннями, підтримують більш вільний підхід до цього питання.

Особливим шляхом пішла Швейцарія. Хоча активна допомога з вмирання там також заборонена, невиліковно хворим дозволяється надавати препарати зі смертоносною дією. Але – пацієнти повинні прийняти цю дозу «ліків» самі. І ще однією важливою передумовою є те, що помічник у суїциді не переслідує цим власних корисливих цілей. В Швейцарії існує дві організації - "Exit" та "Dignitas", які зробили своїм завданням допомагати людями померти. Цими пропозиціями регулярно користуються іноземці.