Кліматичні біженці

Катастрофічні посуха, повені, буревії. Дедалі більше людей втікають від наслідків глобальних змін клімату. В таборах для біженців у Кенії перебувають, за оцінками, близько ста до двохсот тисяч сомалійців. Не лише війна змушує їх рятуватись втечею до сусідніх країн, а й також нестерпна посуха та голод. Багато із цих родин раніше були кочівниками, однак останні звірі, які забезпечували існування сомалійських племен, повмирали від голоду. Перспективи цього регіону є туманними, в тому числі й через те, що міжнародна спільнота досі не винайшла дієвих концепцій для цих так званих "кліматичних біженців".

Принаймні моральну відповідальність за ці страждання несуть західні промислово розвинені країни. В цьому переконаний Вальтер Келін, швейцарський професор права. Саме європейські держави, аргументує він, викидами CO2 сприяють змінами клімату. Песимістичні прогнози комісара ООН з питань біженців свідчать, що 2050 року внаслідок змін клімату на планеті стануть біженцями близько 150 мільйонів людей.

Не визнані біженцями

Вальтер Келін хоче розповісти про цю проблему на міжнародному симпозіумі з питань кліматичних біженців у Берліні наприкінці січня. Він буде промовляти від імені "Ініціативи Нансена", спільного норвезько-швейцарського проекту. Мета – обмін думками з державами, яких торкаються кліматичні зміни, та спільний пошук стандартів поводження з біженцями. Це є важливим кроком, зважаючи на нинішню політичну ситуацію, вважає Вальтер Келін: "Міжнародна спільнота дуже опирається новій правовій угоді",- пояснює він. Насамперед країни, що вже відчули на собі потоки біженців, побоюються необхідності приймати ще більше втікачів.

Нині немає практично жодних документів, які б регламентували права кліматичних біженців. Якщо для політичних біженців існують міжнародні захисні механізми, то про людей, змушені рятуватися від непридатного для життя клімату або довкілля, світова спільнота подбала недостатньо. А для конкретних потерпілих це може мати фатальні наслідки: чи зобов'язана країна-сусід їх приймати і на яку підтримку вони можуть розраховувати, поки цілком не визначено.

Стратегії для Уганди та України

Незаперечним фактом є те, що насамперед південні країни мають налаштовуватися на зміни клімату та готуватися до захисту від природних катастроф. У 2011 році на конференції ООН з питань захисту клімату, яка відбулась у Південній Африці, світова спільнота ухвалила рішення створити для цього "Зелений кліматичний фонд". Стартовий капітал фонду становив 30 мільярдів євро. До 2020 року фінансування має бути збільшено до 100 мільярдів євро на рік.

Заступник директора Німецького інституту прав людини Міхаель Віндфур у розмові з DW наголосив на великому значенні стратегій адаптації до цих природних катаклізмів. "Якщо у Нідерландах замислюються над розробкою сценаріїв, як поводитися із людьми, які довгостроково втрачають свої домівки через підняття рівня моря, то уряди південних країн повинні були б зайнятися впливом кліматичних змін на своє населення",- підкреслив Віндфур.

Країни Африки досі слабко реагують на загрозу. Взяти до прикладу Уганду. Внаслідок зростання температур вирощування кави, з якого живе більшість сільського населення країни, стає дедалі важчим. "Якщо Уганда не буде перейматися цією проблемою, колись вони усі можуть стати біженцями,- припускає Міхаель Віндфур. – Але якщо почати діяти, використовуючи національні та міжнародні ресурси, то, можливо, до цього не дійде."

В Уганді поки немає навіть надійної метеослужби, яка дозволяла б передбачати та реагувати на зміни клімату. Втім, без грошей промислових країн дієву профілактику кліматичних біженців важко собі уявити.

Замислитися варто й Україні. Як через ймовірну навалу біженців з Африки, так і в зв'язку із можливим впливом глобальних змін на український клімат. Чи не спричинить посуха міграцію й самих українців? Температурні рекорди влітку в останні роки дедалі більше ставлять державну владу перед таким викликом.