Узбекистан: військова база в обмін на дружбу
16 листопада 2005 р.
Всесвітній саміт з питань інформаційного суспільства, російсько-узбецькі відносини та кадрові перестановки в Німеччині - теми нинішнього огляду преси.
У середу в Тунісі розпочався Всесвітній саміт з питань інформаційного суспільства. У форумі беруть участь близько 12 тисяч політиків, експертів та журналістів із понад 170 країн світу. Головна тема саміту - подолання телекомунікаційного та інформаційного розриву між індустріальними країнами та країнами, що розвиваються. Французька газета LA TRIBUNE з цього приводу пише:
Організувати Всесвітній саміт з питань інформаційного суспільства саме в Тунісі є сильною справою. Напади на французьких та бельгійських журналістів є ознакою недопустимих проявів у цій країні, де зневажається право на отримання інформації. Таким чином форум певною мірою нагадує маскарад. Принаймні таке враження складається, коли спостерігаєш гру між великими акторами, яких запросила ООН. З одного боку, стоять американці з їхніми претензіями на контроль над Інтернетом, а з іншого - інші „доброзичливці” з надміром бажань подолати телекомунікаційний та інформаційний розрив між розвинутими країнами й країнами, що розвиваються, - пише LA TRIBUNE.
Інша французька газета - DERNIERES NOUVELLES D`ALSACE - продовжує тему:
Інтернет подарувала світові Америка. Звісно, що це не дармовий подарунок, оскільки всесвітня мережа вже стала одним зі стовпів новітньої економіки, що приносить мільярдні прибутки, не кажучи вже про супутні виробництва комп’ютерів, програмного забезпечення та модемів. Це багатство перебуває головним чином у руках американців. Європейський союз може надолужити своє відставання лише в тому разі, коли запропонує щось ліпше, наприклад, супутникову мережу Galileo, яка мала б стати конкурентом сучасної GPS-системи, - розмірковує DERNIERES NOUVELLES D`ALSACE.
До іншої теми. Газети коментують підписання між Росією та Узбекистаном Угоди про союзницькі відносини, який передбачає тісну співпрацю у низці галузей, зокрема військовій. Німецька газета FRANKFURTER ALLGEMEINE ZEITUNG зазначає:
Президент Росії Володимир Путін підписав з узбецьким президентом-диктатором Карімовим угоду про військову взаємодопомогу й цим, фактично, взяв його режим під свій патронат. Режим, котрий не гребує жодними засобами задля придушення щонайменшого демократичного прояву і котрий без тіні сумніву готовий потопити в крові антиурядові виступи. (...) Міжнародна реакція на події в Андижані дала можливість Путіну, підтримавши узбецького диктатора, повернутися до старих гегемонних відносин, - аналізує газета FRANKFURTER ALLGEMEINE ZEITUNG.
Газета FRANKFURTER RUNDSCHAU висловлює таку думку:
Російського главу держави цікавлять не правозахисні деталі, а регіональна владна політика. Карімов, який колись з опортуністичних міркувань прихильно ставився до Сполучених Штатів, тепер відмовив їм у дружбі та в подальшому використанні військово-повітряної бази. Для бази шукають нового орендаря, навіть якщо він розраховується тільки в рублях та збройною допомогою. На те, що Сполучені Штати товклися в колишній радянській центральноазіатській державі, Путін спочатку дивився відносно спокійно, але кінець-кінцем йому це стало не до вподоби. Узбекистан, найбільшу країну регіону, не можна недооцінювати як партнера, адже регіон багатий на нафту та газ, - констатує FRANKFURTER RUNDSCHAU.
І на завершення – цитата з газети LÜBECKER NACHRICHTEN. Видання пише про обрання новим головою Соціал-демократичної партії Німеччини Маттіаса Плацека:
Після ери Шредера-Мюнтеферінга СДПН прагне внутрішньопартійної демократії та дебатів щодо нової партійної програми. Вона хоче відпочити від жорстких економічних примусів, про котрі переважно говорив Шредер. Плацек задовольняє ці прагнення. Він не повинен вдавати когось іншого. Він є автентичним у ролі великого миротворця і людинолюба. Його простий характер та дружній тон впливають освіжаюче на Соціал-демократичну партію Німеччини після ери політиків старшого покоління, - зауважує LÜBECKER NACHRICHTEN.
Огляд преси підготувала Христина Ніколайчук