Україна у Каннах: повнометражний дебют Нарімана Алієва

Фільм "Додому", повнометражний дебют кримськотатарського режисера Нарімана Алієва, увійшов у програму "Особливий погляд" 72-го міжнародного кінофестивалю в Каннах, який триває до 25 травня. Прем'єра стрічки відбудеться 22 травня. У її основі лежить історія про кримського татарина Мустафу, який, втративши сина під час воєнних дій на Донбасі, вирішив повернути його тіло на землю предків та поховати у Криму. Разом із молодшим сином Алімом Мустафа вирушає у подорож, яка стане випробуванням для стосунків між батьком та сином. Про зйомки фільму, його прем'єру в Каннах та подальшу долю стрічки Наріман Алієв розповів у інтерв'ю DW.

Deutsche Welle: Пане Алієв, розкажіть, як з'явилась ідея Вашого фільму?

Наріман Алієв: Ідея фільму з'явилася майже три роки тому. Вона належить моєму другові Новрузу Хікмету. Якось він мені розказав, що хоче написати сценарій про сім'ю, яка їде у далекі краї, аби забрати загиблого родича та привезти його на батьківщину, щоб поховати. Так у мене з'явився концепт сценарію "Додому", і, з дозволу свого колеги, я почав працювати над ним.

Це Ваш дебютний повнометражний фільм. Який шлях він пройшов від ідеї до прем'єри у Каннах?

Розробка сценарію та підготовчий процес у нас тривали майже два роки. На цьому етапі до роботи долучилися продюсер Володимир Яценко та компанія Limelite. Ми презентували наш проект у різних країнах, аби про нього знали вже на стадії розробки, тож для кіноспільноти поява цього фільму не стала несподіванкою.

До команди також долучилась і моя подруга, сценаристка Марися Нікітюк, яка допомогла мені зі сценарієм. Разом з нею ми пройшли міжнародну сценарну майстерню Midpoint Future Launch - річний воркшоп, де працювати над нашим сценарієм нам допомагали іноземні ментори. Там ми отримали відгуки про свій проект від спеціалістів з різних країн. Це нам допомогло зробити нашу історію не суто українською, а більш універсальною, ми прагнули, щоби мова, якою вона розповідається, була зрозуміла будь-де.

Улітку минулого року ми розпочали препродакшн - підготовчий етап до зйомок фільму. Восени відбулись самі зйомки, після цього три місяці ми монтували фільм, потім ще кілька місяців проходив постпродакшн - завершальний етап обробки звуку та кольору. Паралельно з цим ми відправили фільм на розгляд селективної комісії Каннського фестивалю.

Що, на Вашу думку, привернуло увагу організаторів конкурсу до фільму "Додому"?

Кіно - це дуже суб'єктивне мистецтво. Складно оцінювати, як сприйняли твій фільм інші люди. Чому саме наш фільм селективна комісія Каннського кінофестивалю обрала для участі у програмі "Особливий погляд", мені важко сказати, тому що ніхто не робить фільм спеціально під Канни чи Берлін. Я намагався зробити відверте кіно, підняти теми, які мене хвилюють. До мене доходили чутки про різні відгуки членів селективної комісії, комусь сподобалось більше, комусь менше. Це нормально. Думаю, на такому великому майданчику в першу чергу оцінюють аудіовізуальний твір, а не тему фільму. Можна зняти десятки кіно про кримських татар, Депортацію, Голодомор або Голокост, але це не означає, що через такі теми фільм відберуть до Каннського або будь-якого іншого фестивалю. За темою завжди стоїть ідея, завжди стоїть автор. І якщо автор зуміє зачепити своїм твором комісію, то вона відбере його роботу. Нам дуже приємно, що наш фільм бере участь у Каннському фестивалі, це дуже почесно та дуже багато для нас значить.

Україну представляє фільм про кримськотатарську родину. Чим він цікавий пересічному українському глядачеві?

У першу чергу, кримські татари є частиною українського суспільства. Цього не можна забувати і не можна розділяти наше суспільство на українське і кримськотатарське. Те, що в основі фільму лежить історія про кримськотатарську сім'ю, не робить це кіно неукраїнським. Дії фільму відбуваються в Україні, вони відбуваються з українцями зокрема - це все той певний суспільно-політичний контекст, який оточує нас. Кримськотатарська родина - це люди, які живуть поряд з нами, яких, можливо, ми знаємо недостатньо добре, але які живуть з нами на одній землі. І тому нас із ними не можна розділяти. Як на мене, це добре, що на прикладі цієї кримськотатарської родини, на прикладі її трагедії можна хоча би трохи краще пізнати кримських татар.

Я не знаю, що зацікавить українського глядача, у нас це важко прогнозувати. Драматичні історії менш затребувані у нас в Україні, як, у принципі, і в усьому світі. Щось легке та розважальне завжди має більший попит. Але це кіно знято насамперед про те, що мені болить, те, чим я хочу поділитися. Сподіваюсь, хтось відчує відгук у собі та розділить зі мною ці переживання. 

Ким фінансувалося створення фільму? Хто зіграв головні ролі?

Наш проект підтримало міністерство культури України, воно профінансувало 80 відсотків бюджету фільму. Це відбулось у рамках конкурсу кінопроектів, де наш проект був одним із багатьох, підтриманих державою. Решта грошей - фінансування компанією Limelite, зокрема, продюсером Володимиром Яценком. Крім того, у нас є німецький копродюсер, який також зробив свій фінансовий внесок у створення фільму.

Головні ролі у фільмі зіграли Ахтем Сеітаблаєв, вже відомий в Україні актор та режисер. Він зіграв батька, а його молодшого сина зіграв Ремзі Білялов. Це непрофесійний актор, він мій двоюрідний брат, який вже мав деякий акторський досвід - він грав ролі у моїх короткометражних роботах, зокрема, у фільмі "Без тебе", який три роки тому взяв участь у конкурсі Берлінського кінофестивалю.

Якою буде подальша доля фільму?

Подальша доля фільму залежатиме насамперед від його участі у Каннах, того, як вона пройде, якою буде світова критика, як його оцінить світова кіноспільнота. У нас уже підписаний договір із сейлз-агенством Wild Bunch. Це наш міжнародний французький партнер, який займатиметься як участю фільму в інших кінофестивалях, так і продажами в різних регіонах світу. Разом з цим під час Каннського фестивалю окрім офіційних показів будуть проведені два окремі покази для "баєрів" - це люди, які купують кіно для його подальшої демонстрації на своїх ринках. Це дуже важливі покази, подивимось, як вони пройдуть, як на фільм відреагують ці люди.

Крім того, у нас є французький дистриб'ютор, компанія ARP, яка буде займатися власне показом фільму у Франції. Це мене особисто дуже тішить, бо сама можливість прокату, навіть і обмеженого, у Франції - це велика радість та перемога для мене.

Чи можна буде побачити фільм в Україні і коли?

Звісно, ми обов'язково зробимо прем'єру та прокат в Україні. Тобто ми зі свого боку зробимо все, аби у тих, хто зацікавився фільмом, хто захоче його подивитись на великому екрані, була така можливість. Але поки неясно, наскільки широким стане український прокат. Після Канн ми будемо визначатися з датою, я розраховую, що це буде кінець літа або початок осені.