Українські заробітчани відкривають для себе Литву
29 листопада 2016 р.
Як повідомили DW на головній литовської біржі праці, кількість українців, які звернулися до цієї установи за дозволом на роботу, постійно зростає. "У 2012 році з таким проханням до нас звернулося 1916 осіб, у 2014-му - 3 157, у 2015-му - уже 4 419. У поточному році ми вже видали дозволи 6 014 українцям", - каже Юрате Баублене, представник біржі праці.
Один із тих, хто зараз чекає на такий дозвіл, - 37-річний бригадир групи будівельників Василь. Він уже рік працював в Литві за робочою візою. Після того, як її дія закінчилася, Василь повернувся до Києва та подав документи на нову візу. Шанси на її отримання Василь оцінює як високі, оскільки він надав усі необхідні документи, довідки та сертифікати. За литовським законодавством, як правило, у таких випадках здобувач повинен мати на руках письмовий трудовий договір із литовською компанією, а також володіти певними знаннями і кваліфікацією.
"У мене вища освіта, я менеджер-економіст, але обставини склалися так, що кілька років тому довелося опанувати будівельний фах. Для отримання роботи в Литві мені, наприклад, знадобилася спеціальність маляра-штукатура-висотника. Роботу в Литві мені довелося шукати через значне скорочення заробітної плати і зростання цін в Україні", - каже DW Василь. Хоча в Литві бригадирові будівельників подобається, але він визнає, що емігрувати з України наразі він не збирається.
Литва чи Польща?
Тетяна Дзюба також перебуває в Литві за робочою візою. Вона співзасновниця і директорка громадської організації Inovatyvios švietimo programos jaunimui ("Інноваційні програми освіти для молоді"). При цьому Дзюба також зареєструвала Україні фірму, яка допомагає українцям зв'язатися з роботодавцями в Литві і Польщі та знайти там работу.
Дзюба зізналася, що литовська мова дається їй важко. У різних держустановах, де вся документація ведеться литовською мовою, їй іноді доводиться користуватися послугами перекладача. За словами Тетяни, процес працевлаштування в Литві складніший, ніж у Польщі. Зокрема необхідно підготувати і надати цілий пакет документів. У підсумку, щоб отримати робочу візу, доводиться чекати від двох з половиною до трьох місяців. У Польщі ж, за її словами, усі формальності займають всього близько тижня.
Неріюс Мачюліс, головний економіст Swedbank у Литві, погоджується з тим, що, хоча в країні чимало вакансій, бюрократичні бар'єри негативно впливають на трудову міграцію з інших країн, зокрема з України. Мачюліс додає, що не кращим чином на бажанні працювати в Литві відбивається і рівень зарплат в країні (мінімальна - 380 євро, середня після вирахування податків - 600 євро. - Ред.). На думку економіста, через це кількість українських трудових мігрантів в Литві зростатиме повільно.
Тим не менше, зазначає Дзюба, українці починають більше цікавитися роботою в Литві, аніж у Польщі: "Робітники стверджують, що в Литві з ними поводяться більш чесно, суворіше контролюють фірми, які запросили на роботу іноземців.
У Польщі пропонують ту ж роботу, що й у Литві, іноді навіть обіцяючи більш високу зарплату. Але потім починають робити різні відрахування, через що результат виходить значно меншим". За словами Дзюби, в Литві іноземні робітники відчувають себе більш захищено й упевнено. Він додає, що литовці до українців ставляться доброзичливо.
На постійне проживання
Поки одні українці тимчасово працюють в Литві, інші перебираються в цю країну на постійне проживання. Серед таких переселенців - 37-річний український музика і композитор Павло Павлосюк. У його дружини Марії литовські корені, тому вся сім'я змогла переїхати у Литву за програмою переселення із зони конфлікту на сході України для литовців та осіб литовського походження.
"Ми з Донецька. Коли почалася війна, виїхали звідти і оселилися під Києвом, у містечку Переяслав-Хмельницький. Там я працював педагогом на півтори ставки, виходило в результаті близько 100 євро в перерахунку. Ще в Києві давав приватні уроки. Якщо б їх не було, ми б простягнули ноги", - ділиться з DW спогадами Павлосюк. У Литві він разом із дружиною планують знайти роботу за фахом.
"Литовському бізнесу було б вигідно, якби сюди в пошуках роботи приїжджали би дедалі більше і більше жителів України. Але, наскільки я знаю, трудові емігранти з України наразі значного впливу на наш ринок праці не мають", - резюмує професорка Влада Станкунене, голова Центру демографічних досліджень університету імені Вітаутаса Великого.