Українці Німеччини: розпорошена діаспора

У Німеччині, за даними Федерального відомства статистики, проживає близько 123 тисяч громадян України. Ще декілька десятків тисяч українців, які багато років проживають тут, вже отримали громадянство Німеччини. Попри таку чималу українську діаспору, повноцінної згуртованої громади, як скажімо, у США чи Канаді, тут немає. На сайті посольства України в Німеччині наведено перелік з понад тридцяти громадських організацій українства. Час від часу громадські діячі роблять спроби скоординувати свою роботу і представляти інтереси української діаспори "в один голос".

Черговий заклик об'єднатися пролунав на зустрічі українських організацій, ініційованій Світовим Конгресом Українців. У жовтні торік заснували Об'єднання українських організацій Німеччини. З понад трьох десятків запрошених на установчі збори прибули 18. Тепер ця організація взяла на себе зобов’язання координувати роботу українських спілок на місцях і представляти їхні інтереси перед урядовими структурами. "В березні у Києві пройшли круглі столи, тепер парламентські слухання. Мова йде про те, щоб зафіксувати статус українських мігрантів, і щоб Україна, перш за все, почала їхні інтереси враховувати. Готували звернення, поправки до закону. Друга мета – організовувати діяльність спілок в середині Німеччини", - розповідає про поставлені завдання Роман Рокицький, голова Об'єднання Українських Організацій Німеччини. Рокицький переконаний, що українці з різних регіонів Німеччини більш тісно співпрацюватимуть, якщо чітко окреслити спільну мету.

Марна справа?

Наміри об’єднати українців Німеччини вже кілька років тому полишила Ольга Самборська. Вона колись так само заснувала своє об’єднання співвітчизників у Берліні, вела недільну школу для малечі. Тепер на питання журналістів, чому збирає розкиданих емігрантів по всій Німеччині одразу відповідає, що вже передумала їх об’єднувати. І пояснює: аж надто сильно відчуваються "тертя" між поколіннями 40-річних і молодих студентів. "Українців за кордоном фактично неможливо об’єднати. Може тому, що приїжджають українці з різних регіонів і в них немає спільного почуття родини… Україна далеко, проблеми в кожного свої і, власне, пошук цієї спільної ідеї – це і є такий камінь спотикання, який досі в нас присутній", - каже Самборська.

Молоді українці такі проблеми відчувають меншою мірою. Зокрема, у Союзі українських студентів у Німеччині, який діє вже понад 60 років, однаково представлені українці і зі сходу, і з заходу України. Студенти разом проводять дозвілля, а також обмінюються досвідом, підтримують один одного у розв’язанні проблем, що нерідко виникають у чужій країні. Організація має представництва у понад десятьох університетських містах Німеччини. Але масовою її не назвеш, попри те, що в німецьких університетах вчаться більше шести тисяч українців.

Чи потрібні великі об'єднання?

Невеликі українські групи, часто офіційно навіть не зареєстровані, діють у багатьох німецьких містах. Здебільшого, українці збираються на дозвіллі, аби підтримувати традиції своїх батьків і дідів або святкувати національні свята. Приміром, громада українців у Франкфурті-на-Майні вперше зібралася на День незалежності України два роки тому. Декілька разів на рік українці регіону збираються на традиційні свята. Зокрема, нещодавно на Майні відсвяткували Івана Купала. Приходить декілька десятків людей. Це при тому, що офіційно у Франкфурті проживає кілька тисяч українців.

Співголові спілки українців у Франкфурті Wir sind Ukrainer Олегу Паславському займатися створенням великої організації українців у Німеччині нецікаво. "Українці тут всі різні, вони мають різне походження, є українці західної України, є східної, і відповідно відмінності у релігії, у мові, в трактуванні історичних подій. Тому об’єднувати їх не треба і це неможливо. А от координувати якісь заходи, які всім цікаві, наприклад, проведення концертів чи виставок, то це було б дуже добре", - вважає активіст з Франкфурта.

Час від часу спілка у Франкфурті організовує вечірки та концерти українських гуртів. Незабаром, приміром, до міста завітає з концентром український гурт "ДахаБраха". Олег Паславський прогнозує близько сотні слухачів. "З досвіду кажу: в основному в залі сидять німці, любителі музики. Українці, як правило, хоча і знають про концерт, але ходять нечасто", - каже Паславський.

Культурний і професійний діалог

Останнім часом у Німеччині доволі успішно розвиваються ініціативи, які мають на меті українсько-німецький культурний чи професійний обмін. Приміром, Спілка українських та німецьких професіоналів UGPN за лічені місяці об'єднала більше півтисячі фахівців з України і Німеччини.. "В Берліні зустрічі проводяться раз на місяць. Всі вони тематичні: про систему оподаткування в Німеччині, про інвестиції в нерухомість, startup і отримання фінансування на розвиток власної справи. На кожній зустрічі є доповідач, який якнайкраще орієнтується в заданій тематиці. Спілкування Ukrainian-German Professionals Network відбувається насамперед в рамках групи у мережі Facebook", - розповідає мешканка Берліна Ганна Слободянюк, засновниця спілки.

Ще одна українсько-німецька ініціатива у німецькій столиці - Український кіноклуб. Сюди приходять не лише українці, але й німці, які хочуть більше дізнатися про Україну. "На разі покази відбуваються в приміщенні одного невеликого театру так званої "Культурної пивоварні". Театр нам надає безкоштовно технічне забезпечення", - розповідає ініціаторка клубу Олександра Бінерт.

У німецькій столиці Олександра організувала й ініціативну групу, яка проводить інформаційні кампанії про проблему порушення прав людини в Україні. Поза межами кіноклубу молодь зустрічається в одній з місцевих кнайп раз на місяць для неформального спілкування. Якщо й об’єднувати зусилля з іншими українськими організаціями, то, на думку Олександри Бінерт, це потрібно робити насамперед для втілення концепції культурної промоції України у Німеччині.