Утричі більше шоколаду або міфи про здорове харчування

каже Удо Полмер, один із найвідоміших та найсуперечливіших у Німеччині дієтологів. Провокують самі назви його бестселерів: „Хворий через здорову їжу”, „Хто харчується заради здоров’я, вмирає раніше”, „Їжте нарешті нормально!”. Заголовок останньої книги, написаної в співавторстві з біологом Зузаною Вармут, менш сенсаційний: „Пігулки, порошки, диво-препарати”. Однак і в цьому творі на читачів чекає чимало несподіванок. Кілька цитат:

„Через те, що у великих дозах вітамін С вивільняє з червоних кров’яних тілець залізо, у людей з певними генними відхиленнями можуть розвинутися тяжкі хвороби, зокрема, серцеві. Проблема, однак, у тому, що ті, в кого наявні такі генні аномалії, зазвичай нічого про них не знають. Це й не так важливо. Доти, доки ці люди не починають ковтати високодозований вітамін С. Деякі спортсмени-ентузіасти вже поплатилися за це життям.”

„За звичайних умов, наш організм сам веде чіткий контроль за вмістом заліза. У цьому мали змогу переконатися здорові жінки, яким лікарі настійливо рекомендували вживати препарати для нормалізації рівня гемоглобіну. Усупереч очікуванням, аналізи крові чомусь не поліпшувалися. Дивно? Ні, це легко пояснити. Залізо потрібне не тільки людському організмові, а й бацилам. Для них цей елемент так само життєво важливий. Його надлишок створює ідеальні умови для інтенсивного розмноження збудників хвороб. З цієї причини в країнах, де гігієна не в шані, й де поширені різні інфекції, так багато людей хворіють на анемію. Для них це щось на зразок страхування життя.”

„Багато людей, і передусім діти, не переносять яблук та яблучний сік, через підвищений уміст фруктози або сорбіту. Розлади шлунку – один із можливих наслідків, але далеко не найгірший. Восковою оболонкою на шкірці, яку природа створила, аби захистити зерняткові плоди від висихання, шкідників та дощу, можна отруїтися. Так, як це сталося з одним фермером. Він був переконаний, що екологічно чисті яблука з власного саду можна їсти в необмеженій кількості, бо це йтиме лише на користь здоров’ю. Причиною його смерті, як установили патологоанатоми, було захворювання, відоме під назвою „воскова печінка.”

Якщо, прочитавши ці рядки, хтось вирішить - „Усе! Більше ніколи жодного яблука” – він не зрозумів головної ідеї всіх книг наукового керівника розташованого в Мюнхені Європейського інституту проблем харчування. Удо Полмер:

„Усі люди – дуже різні. Саме тому не існує їжі, здорової для всіх. У кожному разі це поняття означає щось інше. Дехто, наприклад, із насолодою їсть яблука зі шкіркою, серцевиною та плодоніжкою. І чудово при цьому почувається. Другі завжди чистять яблука. Попри докори, що найкорисніше опиняється на смітнику, вони інтуїтивно відчувають: їхній печінці шкодить віск на шкірці. Треті взагалі не можуть їсти сирих яблук – через алергію. Їх печуть, варять, роблять з ними оладки, пироги. Четвертим яблука не смакують у будь-якому вигляді. То й не треба себе примушувати. Кожному відомий вислів: „Яблуко щодня – й можна забути про лікарів”. Так, можна. Якщо ви щоразу жбурлятимете в лікаря яблуком, коли той з’являтиметься на порозі... Якщо без жартів, то впевнено можна сказати одне: те, що ви їсте неохоче, те, чого не сприймає ваш організм, ніколи не буде для вас „здоровим продуктом””.

Удо Полмер безжально розвінчує концепції, настільки поширені сьогодні, що лише через це їх не наважуються ставити під сумнів. Хіба не загальновідомо, що ліпше їсти салати, моркву та капусту, ніж жирне м’ясо. Що зелень – це джерело здоров’я. Що треба обмежувати себе в солодощах та виробах із білого борошна. А при застудах добре допомагають цитрусові, бо в них особливо багато вітаміну С...

„Ми не маємо жодних доказів того, що садовина та городина п’ять разів на день, справді йдуть на користь. Якщо хтось залюбки їсть їх, то чому ні, на здоров’я! Але вегетаріанці з примусу, мають знати, що в листі зеленого салату міститься приблизно так само багато живильних речовин, як і в паперових серветках. Зате скільки завгодно нітратів. А джерелом вітаміну С є не перець і не апельсини, а ковбаса, що ми її купуємо в супермаркетах. Останніми десятиліттями в м’ясні вироби додають чимало аскорбінової кислоти, щоб вони якомога довше не псувалися. Отже, коли „лиха свекруха” чи дієтологи, які сьогодні перебрали на себе цю роль, закликають вас - „їжте більше салатів”, не сперечайтеся, а з чистим сумлінням готуйте смачні м’ясні салати з вареною ковбасою. Це теж, звичайно, жарт. І теж лише почасти. Науково доведено, що саме „заборонені” продукти здебільшого йдуть нам на користь. Коли ми їмо щось з насолодою, це впливає на організм не менш позитивно, ніж йога чи автогенне тренування. Ми розслабляємося, забуваємо про стрес. А головне: здобуті таким чином калорії не загрожують жировими відкладеннями на стегнах чи на животі. Зайві кілограми породжує один чинник - страх. Це можуть підтвердити жінки, які порозумнішали й десь після 45-ти років припинили нарешті боротися зі своїм тілом, дизайнити його. Як тільки представниці прекрасної статі кажуть собі: „Кінець виснажливим дієтам! Сенсу все одно більше немає, поживу решту років собі на втіху” – вони без усяких зусиль позбуваються 10-20 кілограмів. До фотомоделей, звичайно, їм далеко, в цьому віці це біологічно неможливо. Але відомий приклад, коли одна пацієнтка лише завдяки зміні світогляду схудла на 60 кілограмів. Щоправда, раніше вона важила 190... І все ж таки засада дії цього механізму не підлягає сумніву: страх і стрес є головними причинами ожиріння, а не неправильне харчування.”

Особливо добре це помітно на поколінні, що підростає, веде далі науковець. Сьогодні в Німеччині кожна п’ята дитина потерпає від ожиріння. Якщо негайно не вжити заходів, за 40 років кожен другий дорослий матиме зайву вагу, прогнозують експерти. На їхню думку, причина полягає в тому, що школярі більшу частину дня сидять перед комп’ютером і харчуються переважно цукерками, шоколадом, піцою та картоплею фрі. Удо Полмер дотримується іншого погляду. „Коли я був малий, - каже фахівець, - дітей відправляли до бабусі в село, щоб вони там від’їдалися. Вершками, сметаною, сиром, яйцями, м’ясом. Однак часи змінилися: тепер прогресивних батьків пухкі рум’яні щічки швидше насторожують”:

„Нещодавно було проведено дослідження, метою якого було з’ясувати: як впливають на дитину мають постійні мамині повчання: „Не переїдай, вчасно зупинися, коли будеш ситий.” Речення, під яким сьогодні міг би підписатися кожен дієтолог, кожен фахівець із проблем харчування. Наслідки виявилися, однак, несподіваними: діти, яким забороняли їсти скільки завгодно, ставали товстіші за тих, яких ні в чому не обмежували. Бо перші під час їжі постійно перебували в стресі. Він передавався їм від матері, яка ні хвилини не сумнівалася, що зайвий кілограм – це загроза для здоров’я, й яка сама харчується лише низькокалорійними продуктами. Як ви гадаєте, що станеться, коли затовсті німецькі діти їстимуть утричі більше шоколаду, ніж тепер? Вони будуть ще товстіші, скажете ви. І помилитеся. Це красномовно доводить дослід, в якому бере участь до семи мільйонів учасників і який триває десятиліттями. У Швейцарії традиційно дуже люблять шоколад, але там чомусь немає таких проблем з ожирінням, як у нас, у Німеччині... На урочистостях, присвячених сорокаріччю заснування Німецького товариства з проблем харчування, колишній президент цієї організації, професор Фолькер Пудел дуже влучно зазначив: „Як мені видається, десятиліття нашої роз’яснювальної роботи дали один наслідок: люди їдять те саме, що й до того, але з муками сумління...”

За матеріалами німецьких ЗМІ