Френсіс Форд Коппола: кінолегенда, режисер-зірка, голлівудський бунтар і … винороб
Культовому режисеру "Хрещеного батька" виповнюється 80 років. Утім, його митецьке життя не завжди було суцільним злетом - про нього у фотодобірці DW.
Становлення як режисера
Френсіс Форд Коппола дебютував як режисер 1963 року в фільмі жахів "Страх", над яким працював у співавторстві. Після того він експериментував. 1966 року на екрани вийшла третя його вже самостійна робота - комедія "Ти вже тепер дорослий хлопчик". Однак сенсацією фільм не став.
Сенсаційний успіх стрічки "Хрещений батько"
Коппола відзняв ще два інших фільми, аж поки йому, на той момент 30-річному режисеру запропонували екранізувати роман "Хрещений батько". Коппола був не найпершою кандидатурою для цієї роботи, та й самому режисеру ця ідея теж не дуже сподобалася. Попри це успіх фільму виявився приголомшливим, в тому числі й за касовими зборами. Коппола ввійшов у плеяду найвизначніших кінорежисерів США.
"Розмова" - погляд за лаштунки політики
Невдовзі після сенсаційного успіху Коппола режисерував трилер "Розмова", що вийшов на екрани 1974 року. Нині цей фільм, що не дуже полюбився сучасникам, вважається одним із найкращих американських фільмів 1970-х. "Розмова" відобразила суспільну й політичну атмосферу в США в розпал політичного скандалу "Вотергейт", що в підсумку призвів до відставки Річарда Ніксона.
"Апокаліпсис сьогодні" - війна як вона є
Після успіху другої частини "Хрещеного батька" Коппола зайнявся темою війни у В'єтнамі. На тлі репортажів з театру бойових дій з-під пера Майкла Герра та оповідання Джозефа Конрада "Серце темряви" Коппола вирішив показати апокаліптичну історію. Роботи над фільмом затяглися й постійно переривалися. Але зусилля були того варті - "Апокаліпсис сьогодні" посів гідне місце в історії кінематографа.
Перший провал - стрічка "Від усього серця"
Однак тріумф тривав недовго. 1982 року Коппола, котрий тоді вважався одним з найвідоміших режисерів, відзняв мелодраму "Від усього серця". Попри чималий бюджет глядачів стрічка не переконала. Провал кінокартини підкосив режисера в фінансовому плані. Коппола завжди мріяв працювати незалежно від великих голлівудських компаній, тож відкрив свою власну, але заробити грошей з нею не судилося.
Нова спроба з фільмами про молодиків-бандитів
Через безгрошів'я Коппола був змушений розпочинати все практично з нуля, працюючи на інших кінематографістів. Однак йому знову вдалося прославитися. Рятівними для нього стали фільми про банди молодиків, де знімалися молоді, талановиті актори. Стрічки "Ізгої" та "Бійцівська рибка" (на фото - кадр з фільму, що вийшов 1983 року) прихилили серця публіки грою акторів та талановитою режисурою.
Друге фіаско - "Клуб "Коттон""
Амбіцій Копполі ніколи не бракувало. Його наступний фільм за задумом мав так само стати "великим". Утім, стрічка "Клуб "Коттон"" не зуміла підкорити публіку й виявилася провальною. У фільмі показано Нью-Йорк 1920-х років - дике місце в дику епоху. Сама стрічка - суміш мюзиклу та гангстерського фільму - навіть не змогла окупити витрати на зйомку.
Між амбіціями та замовленнями
У наступні роки Коппола мусив знімати стрічки, які не відповідали його митецьким амбіціям, але якими він заробляв гроші. Одним з кращих фільмів того періоду вважається "Такер: людина та її мрія" (1988), у якій Джефф Бріджес зіграв Престона Такера - людину, яка намагалась виробляти і продавати Такер-Седан 1948, але натрапила на шалений спротив у світі промисловості.
Фільм жахів "Дракула"
Після третьої частини "Хрещеного батька", яку режисер відзняв у 1990 році, Коппола взявся за екранізацію класичного готичного роману Брема Стокера. Завершений у 1992 році фільм "Дракула" став касовим хітом, а критики звертали особливу увагу на розкішний дизайн та яскраве оформлення окремих сцен.
Коппола-винороб
Однак протягом останніх двох десятиліть культовий режисер потрапляв у медійні заголовки переважно завдяки винарні, яку він досі тримає у каліфорнійських горах. Деякі критики через це закидають, що вино приносить йому кращі результати, ніж останні кінороботи. Утім, факт залишається фактом: в 1997 році стрічка "Благодійник" з юним Меттом Деймоном визнана найкращою екранізацією творів Джона Грішема.