Футбольні фанати - кіно як «останній аргумент»

Ідея показати глядачам справжнє обличчя футбольних фанатів виникла в Євгена Щелкунова, одного з авторів «Останнього аргумента» та учасника фанатського руху, півтора роки тому. «Якось я побачив інтерв’ю футбольного вболівальника для українського телеканалу. Він говорив нормальні речі, але під його коментар підкладались журналістські тексти та неякісне відео бійок з Youtube, - поділився спогадами Щелкунов у розмові з Deutsche Welle. - У результаті, позиція фанатів була повністю викривлена. Тоді ми з другом вирішили зняти своє відео та показати, яким цей рух є насправді».

Футбольні фани бувають різні. Якщо хуліганів пов'язують з бійками, то так звані ультрас передусім цікавляться підтримкою улюбленого клубу на трибунах. Пісні під час матчу, модульні шоу та підпалювання «фаєрів» – це традиційні ознаки ультрас в усьому світі. У фільмі «Останній аргумент» на першому плані – не агресивна складова фанатської спільноти, а вболівальники, які хочуть отримати право на підтримку команд на трибунах без перешкод зі сторони міліції.

У кожного свій футбол

Серед героїв фільму – вболівальники клубів «Динамо», «Дніпро», Карпати» та «Шахтар», футболісти, тренери, представники Федерації футболу України та міліції. Кожен із них висловлює власну позицію щодо впливу грошей на гру, симуляцій у футболі, залучення легіонерів, а також репресій міліції проти футбольних фанатів. «Ми поставили кожному 20-30 запитань про те, яким футбол є зараз, і яким він був раніше. Відео було змонтоване так, ніби герої дискутують між собою», - продовжив Євген.

За його словами, у Федерації футболу кажуть, що люди приходять на стадіон, аби отримати готовий продукт. «А ми, фанати, вкладаємо у футбол душу. У той же час, керівництво Федерації визнає, що ультрас потрібні футболістам, адже ті завжди дивляться, скільки людей зібралось на матч та як вони реагують на перебіг гри», - зазначає автор стрічки.

Представники фанатського руху у фільмі також висловлюють занепокоєння «алкоспонсорством» футболу – тобто, залученням різних виробників алкоголю у якості партнерів ігор. «Не можуть вони бути спонсорами футбольних матчів, - наголошує Євген. - Для молоді потрібно пропагувати здоровий спосіб життя, а не вживання пива чи горілки».

«Піротехніка – не злочин»

Особливу увагу в «Останньому аргументі» приділено використанню вболівальниками піротехнічних засобів на трибунах. «Піротехніка – це не злочин!» - намагаються довести фанати. Втім, варто зазначити, що українські вболівальники не єдині, хто намагається вибороти право на використання піротехніки на стадіонах. Так, 4 січня 2010 року в Австрії набув чинності закон про використання піротехнічних засобів, згідно з яким, запалення «фаєрів» на стадіонах стало забороненим. Згуртувавшись у рух під назвою «Піротехніка – не злочин», учасники більш, ніж сотні фан-груп з Австрії намагаються домогтися легалізації такого виявлення емоцій.

Використання вогню на стадіонах заборонене і в Німеччині. Але на початку грудня 2010 року розпочалась загальнонаціональна кампанія з легалізації «фаєрів». Її гасло - «Легалізуйте піротехніку – поважайте емоції». Представники 50 груп ультра за участю адвокатів розробили концепцію використання піротехніки на стадіонах. Водночас, робоча група, що складається з юристів та фанатів, почала поширювати в суспільстві інформацію про діяльність ультрас, аби уникнути їх однобокого сприйняття в ролі правопорушників.

Режисер: футбол я не люблю

Зазвичай футбольні фанати намагаються не «засвічувати» власні обличчя перед камерами. Проте, за словами Євгена Щелкунова, проблем зі зйомками фанів у нього не виникало. «У стрічці вони не роблять нічого протиправного, а лише висловлюють власну точку зору. Ми не використовували відео, яке б могло скомпрометувати когось. Більше того, коли ми приходили записувати інтерв’ю в МВС, самі міліціонери показували нам багато профайлів на різних вболівальників», - говорить він.

При створенні фільму було використано ексклюзивні записи фанатів та архівне відео від «Динамо ТВ». Окрім того, Євген та його друзі брали камери й самі знімали вболівальників на матчах в Україні та за кордоном. Але без професійного режисера не обійшлось: до зйомок було залучено Валентина Васяновича, який отримав спеціальний приз журі на фестивалі в Клермон-Феррані в 2005 році за документалку «Проти сонця».

У коментарі Deutsche Welle Валентин Васянович визнав, що не є футбольним фанатом чи великим любителем футболу в цілому. «Я поставився до цього як до роботи – і все. Мені запропонували зробити фільм, тема виявилась цікавою – і я погодився. Але для мене це не є авторське кіно. Це не є мій фільм, це не є моя точка зору», - каже він.

У той же час, Валентин наголосив, що спілкуватись із футбольними фанатами йому було дуже легко, а самі вболівальники виявились освіченими та неконфліктними людьми. «До фільму після якихось великих матчів мене трохи напружувала вся ця «двіжуха», коли купа народу ходить, щось кричить, якось так, стрьомно. Зараз я розумію, що цього взагалі не треба боятися, бо ці люди нікого не чіпають, вони просто так виявляють свої емоції. Якщо вони до когось чіпляються, то тільки до таких самих людей з іншого боку. Це все, за великим рахунком, шоу, і цього не треба боятися», - розмірковує режисер.

600 агресивних фанатів у списку київської міліції

Іншої думки з цього приводу дотримуються представники міліції. Начальник відділу зв'язків з громадськістю ГУ МВС України в місті Києві Володимир Поліщук розповів Deutsche Welle, що правоохоронці постійно аналізують ситуацію навколо руху фанатів і найбільш агресивних його представників. «За списками київської міліції, близько 600 людей перебувають на обліку як такі, що можуть бути агресивними фанатами, або представляти інші радикальні течії, які можуть порушити громадський порядок», - підкреслює Володимир Поліщук.

Речник київської міліції пригадує, що ще три роки тому «Беркуту» доводилось заходити в фан-зону та розганяти фанатів, які підпалювали «фаєра». Водночас, він зазначає, що до міліції не надходило скарг від людей, які постраждали від використання фанатами піротехніки. Також, за його словами, міліція доклала всіх можливих зусиль для того, щоб уникнути так званого «третього тайму», під час якого відбуваються бійки між фанами різних команд. «Таких випадків в Києві вже давно не було зафіксовано», - розповідає пан Поліщук.

Саундтреком до фільму слугувала музика у виконанні гурту Gogol Bordello. Спеціально для «Останнього аргумента» вони записали дві пісні - «Динамо Київ» та «Києве мій», яку традиційно співають вболівальники київського «Динамо».

Автор: Катерина Каплюк
Редактор: Володимир Медяний