Церква у Греції - секуляризація на виплат
28 листопада 2018 р.У митрополитському соборі святого Григорія Палами в центрі Салонік у недільний ранок порожньо. Служба починається о 7-й і триває три години, але більшість вірян приходить у собор уже перед її завершенням - на святе причастя. До цього служба є, скоріше, ритауальною подією. Чоловічий хор співає візантійські хорали. А капела - адже музичного супроводу у православній церкві немає. У соборі пахне ладаном. Більшість людей моляться. Деякі ходять по храму і цілують святі образи. У соборі розміщений грецький прапор - його видно звідусіль.
Митрополитський собор - релігійний центр Салонік. Тут працює і проповідує єпископ Антімос, відомий своїми політичними тирадами: "Греція - означає Македонія, а Македонія - означає Греція!" Відвертий протест політиці Афін щодо мирного врегулювання конфлікту навколо назви сусідньої з Грецією Македонії.
Розділення церкви і держави?
У Греції статус православної церкви гарантований і захищений статтею 3 Конституції. Клірики використовують її як політичну платформу. Саме тому угода між прем'єр-міністром Алексісом Ципрасом і архієпископом Афін Ієронімом про релігійний нейтралітет держави спричиняє багато галасу. Адже за угодою міцний зв'язок між церквою та державою має бути послаблений. Клірики втратять їхній статус держслужбовців, а церква у майбутньому виплачуватиме їм винагороди, принаймні частково, з власної кишені. Статус державної церкви має зберегтись, однак у Конституції має бути проголошено, що Греція є релігійно нейтральною державою.
"Не маю нічого проти розділу церкви і держави. Церква - це Євангеліє, держава - це політика. Ми ж тут не в Ірані", - спокійно каже про ситуацію молода дівчина, яку ми зустрічаємо після служби у соборі святого Григорія Палами. Утім, молодий батько родини, яка також була на службі, дивиться на це інакше: "Вони хочуть відділити церкву від народу!"
Угода ж, досягнута між прем'єром та архієпископом, у нинішній формі ще далека від остаточного розділення церкви і держави. Для цього вимагається внесення змін у Конституцію, причому через голосування наступним складом парламенту, пояснює професор політики з університету Салонік Константінос Папастатіс.
Та й всередині церкви немає консенсусу, хоча б з організаційних причин. "Ієронім висловлюється за церкву Греції, але не за автономну церкву острова Кріт чи громад на островах Додеканес. Вони не неалежать грецькій церкві, і Ієронім не питав згоди їхніх представників перед тим, як домовлятись з прем'єр-міністром", - каже Папастатіс.
Зустрічний вітер з власних лав
Молодий теолог Янніс Камініс вбачає мало сенсу в угоді і каже, що завдяки їй проблеми не вирішити. "Нам потрібен відкритий діалог. Не тільки між урядом та єпископами, а й із залученням суспільства", - пояснює Камініс. Звичайно, важливо по-новому визначити відносини церкви та держави. Але тільки цього не вистачить. "Проблема полягає у самій церкві. Вона ще не вступила у теперішній час. Їй бракує прозорості та здатності брати участь в демократичних процесах", - каже теолог-аспірант.
Церква так, але без політичного впливу? Цього бажають багато греків. Перш за все, коли єпископи відверто втручаються у законодавчий процес. "Церква має інституційну функцію у політичному та суспільному житті Греції, - пояснює професор Папастатіс. - Вона прямо чи непрямо впливає на велику частину населення. І цей вплив дуже сильний у політичному секторі. Якщо партія втрачає голос церкви, це має суттєві наслідки".
Суспільний дискурс проти практичної реальності
Нерідко користь від цього отримують грецькі праві популісти. Єпископ Амвросій з Калаврити каже, що країну може врятувати тільки фашистська партія "Золота зоря". Він відкрито закликає до насильства проти гомосексуалів та заявляє, що потужні пожежі поблизу Афін цього літа є божою карою за атеїзм прем'єр-міністра.
А єпископ з острова Хіос заявив, що проблеми біженців немає - є проблема злочинних іммігрантів. Антімос з Салонік закликав вірян тримати своїх дітей подалі від гей-прайду, мовляв, це обов'язок християн - оборонятись від таких "збочень".
Але церква однозначно відмежувалась від висловів своїх єписокпів.
Утім, Нікос Панагіото, професор Інституту медіа у Салоніках, каже, що потрібно чітко розмежовувати радикальні заяви деяких церковних високопосадовців та буденним життям греків. "Греки довіряють церкві як інституції. Але на буденне життя це має небагато впливу", - пояснює Панагіото.
Церква - не особа
Насправді життя греків виглядає інакше. З таких тем, як гомосексуальність, поступово зникає табу, навіть якщо у суспільному просторі не вдається уникати гострих дискусій. Традиції, які греки пов'язують з церквою, дуже міцні, каже Панагіото. І це дуже проявляється саме у тому, як відбуваються дебати: "Навіть якщо до церкви ходить не так багато людей, як раніше, вона все одно має високий рівень довіри у суспільстві". А під час економічної кризи політичний вплив церкви навіть збільшився.
І насправді, згідно з опитуваннями, 54 відсотки населення виступають проти зміни у Конституції щодо розділення церкви і держави. І тенденція збільшується. Саме тому важливо нагадувати, що церква не є особою, каже професор Папастатіс. "Церква - це об'єднання вірян. І це об'єднання має свою ієрархію. Однак це не означає, що єпископ представляє інтереси усіх", - пояснює Папастатіс. Звичайно, є гомофобні та ксенофобні клірики, як от Амвросій. Однак, далеко не всі у церкві підтримують цю позицію.
Зрозуміло одне: владний фундамент клірикальних прихильників жорсткої лінії у політиці дає тріщини. Саме такі молоді віряни, як от Янніс Камініс, засуджують тиради ненависті деяких церковних високопосадовців. І дедалі частіше молодь виступають за сучасну церкву, що орієнтується на життя, а не на збереження власної влади.