Армія проти Мурсі

"Ми кличемо військових, щоб врятувати Єгипет від братів-мусульман", - було написано на великому плакаті противників президента Мурсі під час останніх протестів. Чи читали це військові, чи ні - їхня реакція не забарилася. У понеділок  армійське  керівництво висунуло ультиматум, у якому давали руху "Брати-мусульмани" та опозиції 48 годин часу для залагодження конфлікту. 

У разі, якщо цього не буде, то військові пообіцяли застосувати свій план для подолання державої кризи. Мурсі не погодився - після цього військові взяли владу в свої руки. Військове керівництво увечері в середу доручило керівництво державою президентові Конституційного суду Адлі Мансуру, припинило дію конституції і оголосило дострокові президентські вибори.

Майбутній план дій, який військові пообіцяли, оголошуючи ультиматум, "буде включати всі важливі суспільні течії, а також молодь, яка почала цю велику революцію". Як конкретно має виглядати часовий план, поки що залишається відкритим питанням.

Критика нового альянсу

Справді, широкі верстви населення в Єгипті можуть дещо виграти від втручання військових, вважає експертка Маха Аззам з британського дослідницького інституту Chatham House у розмові з DW. "Це не означає, що вони бажають державного перевороту. Натомість вони хочуть підтримки їхніх уявлень про громадянське суспільство, насамперед відставки президента Мурсі", - каже Аззам.

Єгипетська армія має довгу світську традицію. За керівництва генерала Ґамаля Абделя Нассера, котрий з 1952 до 1970 року, спершу як міністр, а потім як президент визначав політичний курс Єгипту, в армії утвердився ліво-націоналістичний курс, котрий зберігається і донині. 

Немало противників Мурсі, зауважує Аннетте Ранко з гамбурзького Інституту близькосхідних досліджень GIGA, згадували упродовж останніх днів не завжди однозначну роль армії упродовж минулих двох з половиною років. Хоча вона захищала демонстрантів під час протестів проти колишнього президента Хосні Мубарака, але потім багато хто побоювався, що військові не захочуть віддавати владу, зашкоджуючи переходу до демократії.

Роль армії неоднозначна

"Багато єгитян також не забули вислову "червона лінія", коли заборонялася будь-яка відкрита критика ролі армії під час революції". Чітко у пам'яті закарбувалися і кадри, коли напівоголену демонстрантку били солдати на площі Тахрір. Військове керівництво потім вибачилося за цей випадок.

Тоді коли противники Мурсі нині покладають свої сподівання на армію, це насамперед тому, що вони почуваються безсилими на противагу президентові, візначає Ранко у розмолві з DW. Мурсі під час однієї з останніх промов визнав, що він розмовляв лише з представниками традиційних опозиційних партій, знехтувавши молоддю. Для молоді не було жодної серйозної політичної платформи - ні в ісламістів, ні в лівих чи ліберальних партіях. "І через цю безсилість вони потім ухвалили рішення на користь армії".

Але що мотивує військових більшою чи меншою мірою прямо підтримувати противників Мурсі? Генерали не змогли б здружитися з політичним спрямуванням "братів-мусульман", вважає Маха Аззам. Тепер армія бачить шанс хоча б для якихось змін. Утім, Аззам не очікує, що військові хочуть упродовж наступних тижнів привести певних осіб до найвищої державної влади. "Але вони намагаються контролювати ситуацію", - каже експерт. Це складно, вважає Аннеттте Ранко, адже повернення до старих часів, як було за правління Мубарака, коли армія була опорою авторитарного режиму, більше неможливе. Вимогу також впливати на політичні рішення з боку населення генерали більше не можуть ігнорувати.