Отруєння в межах норми?

Мешканці Шевченківського мікрорайону Харкова багато років скаржаться на токсичні викиди місцевого коксохімічного заводу. Довести офіційним органам взаємозв’язок між поганим станом свого здоров’я та викидами «Коксохіму», утім, поки нікому не вдалося. За офіційними висновками, завод працює з дотриманням чинного законодавства.

Типовий запах хімікатів у повітрі та погане самопочуття жителів не дивують, якщо зважити на те, що коксохімічне підприємство розташоване ледь не посеред житлових будинків. І це попри те, що, згідно з законодавством, санітарна зона мала би бути щонайменше один кілометр, розповів DW Олег В'яткін, член заснованої у Харкові ще 20 років тому екологічної групи «Печеніги». «Тут 300 метрів. І ми не розуміємо, яким дивним чином підприємству вдалося це узгодити в Міністерстві охорони навколишнього середовища», - обурюється еколог.

За словами В'яткіна, люди в мікрорайоні постійно контактують з такими токсичними речовинами, як фенол, формальдегід, бензопірен і важкими металами. Згідно з офіційною відповіддю екологам з Державного центру медичної статистики, мешканці Шевченківського мікрорайону в п'ять разів частіше, ніж мешканці інших районів, страждають на онкологічні захворювання і в сім разів частіше – на захворювання органів дихання. Фактично кожний третій має проблеми з легенями та бронхами, найгірше ж те, що частіше за дорослих уражені діти, каже В'яткін.

Хімічне отруєння – вигадки людей?

Як припускають екологи, викиди на Харківському коксохімічному заводі найчастіше відбуваються вночі. Вранці ж, коли приїжджають санітарні лікарі або екологічні інспектори, жодних доказів не залишається. Нічого протизаконного в документації заводу за останні два роки не знайшла і обласна прокуратура. Начальник відділу захисту прав в екологічній галузі Олег Кващук заявив, що не встановила порушень і незалежна експертиза, яку проводили фахівці з Луганська: «Підприємство працює в межах лімітів, які їм дає Міністерство охорони природи. В них такі ліміти, що навіть якщо вони на повну працюватимуть, усе одне не буде жодного перевищення встановлених норм по викидах», - пояснює Кващук.

Промислові викиди в Україні моніторять «на папері»

Захистити місцевих мешканців у законний спосіб сьогодні не можливо, констатує у розмові з DW голова екологічної групи «Печеніги» Сергій Шапаренко. За його словами, підприємство дозволяє відвідувати територію тільки офіційним перевіряючим, однак і вони навряд чи зможуть знайти «щось погане». «Законодавство дозволяє заводу самому себе контролювати. Звіти про вплив на навколишнє середовище подає тому ж уряду лабораторія підприємства. А контролюючі органи мають за 10 днів, за законом, попереджати про перевірки. Ви ж розумієте, що результати такої перевірки передбачені», - каже Шапаренко.

У спроможності контролюючих органів робити об’єктивний та повний моніторинг викидів сумнівається і еколог з Дніпропетровська, голова громадського руху «За право громадян на екологічну безпеку» Володимир Гончаренко. Він розповів Deutsche Welle, що апаратура з контролю подекуди або застаріла, або знімає не усі показники забруднювачів довкілля: «За нашими даними, забезпеченість обладнанням СЕС – максимум сім відсотків. Законодавство передбачає здійснення постійного моніторингу довкілля по 43 показникам. А здійснюють максимум по сімох, які насправді не є найбільш токсичними».

Чи є вихід?

Харківська обласна прокуратура сподівається, що Міністерство екології та природних ресурсів України, відповідно до звернення з Харкова, зменшить «Коксохіму» ліміти викидів. Харківські екологи закликають владу вдосконалити законодавство, аби держава мала можливість перевіряти такі підприємства в будь-яку мить та зупиняти їхню роботу в разі виявлення порушень.

Дніпропетровський еколог Володимир Гончаренко впевнений, що Кабмін не має жодного уявлення про реальну ситуацію з токсичними викидами в країні: «З 300 тисяч підприємств, які мають викиди, на офіційному обліку в державних екологічних інспекціях тільки 10 відсотків. Та й вони, коли проводять інвентаризацію, вказують не усі свої джерела викидів. Це так, якби ми запалили тисячу багать, а показали тільки одне з них», - нарікає Гончаренко.

Автор: Олександра Індюхова
Редактор: Тетяна Бондаренко