«Шахтар» і Донбас – шахтарі й олігархи

У Літературному колоквіумі Берліна двоє молодих режисерів представили свої майбутні фільми. Якоб Пройс уже змонтував трейлер до своєї стрічки про Донецьк "Інший Челсі - нестримний підйом клубу „Шахтар“ (Донецьк)». . Його колега Рене Гардер знімає на дальній півночі Росії. Коли Пройс отримав стипендію Роберта Боша, а разом з тим і можливість профінансувати зйомки фільму, чіткої ідеї у автора ще не було. Натхнення прийшло на футбольному стадіоні Донецька: «Ми познайомилися із Колею та Олексієм, фанатами «Шахтаря». Зразу почали їх знімати, провели інтерв’ю, але не взяли номерів телефонів. Жахлива помилка для документаліста. Потім ми повернулися в Донецьк із грошима фонду Роберта Боша. Єдине, що ми знали, це на яких місцях на стадіоні сидять обидва фанати. Залишалося дві хвилини до гри і я думав - ну все. Як за хвилину почув - о, мій німецький друг!»

Футбол, політика, гроші

Коля й Олексій вболівають за «Шахтар» змалечку. Зараз їм уже за 50, вони заробляють копійки, добуваючи вугілля у шахтах та мусять лікуватися від алкоголізму. На тому ж стадіоні, у ВІП-ложі за грою «Шахтаря» стежить президент клубу олігарх Ринат Ахметов. Молодий режисер розумів, що до Ахметова йому не доступитися. Тому почав з меншого калібру, секретаря Донецької міськради Миколу Левченка: «Я бачив його по телебаченню. він радикальний член Партії Регіонів, що піднімає теми про російську мову як державну, про Радянський Союз, про українських націоналістів як фашистів. Ми пішли до Левченка і він нас прийняв, Йому було 27. Він дуже багато розказував мені на камеру, наприклад, що він бізнесмен, хоча є одночасно держслужбовцем. Він просто хоче бути таким, як Ахметов та Колесников».

Бідність і розкіш

Два світи в Донецьку, життя на межі бідності і життя у розкоші, шахтарі та олігархи - і все одно разом на футбольному стадіоні. Коли грає «Шахтар», ці люди - одна команда, каже режисер: «Це контраст між дома світами. між молодим олігархом та шахтарями, які проти нього - лузери. Але у них однаковий патріотизм до свого регіону, однакова проросійська позиція. І навіть якщо шахтарі позаочі називають "своїх" олігархів бандитами і кажуть, що за їх рахунок вони нажили капітал, все одно в Донецьку сильне відчуття приналежності до однієї команди. Ці олігархи - все одно "їхні", донецькі олігархи».

Такий суперечливий портрет Донецька змальовує Якоб Пройс. А назва «Інший «Челсі» прийшла тому, що автор не міг визначитися з вимовою. Говорити "Шахтар", як нібито змушують донеччан націоналісти, чи говорити "Шахтьор", як називають клуб усі вболівальники. Не впоравшись із цією проблемою, режисер і вигадав метафору.

Автор: Наталя Фібріг

Редактор: Леся Юрченко