Що думають у Німеччині про "транзитну революцію" Порошенка
12 вересня 2017 р.Український президент Петро Порошенко запропонував "за допомогою Євросоюзу домогтися революційної зміни в організації транзиту" газу, що йде з Росії через українську територію до країн ЄС. Чинний контракт спливає у 2019 році, нагадав президент України, і до цього часу, вважає він, європейські компанії могли б перенести пункти прийому російського палива безпосередньо на кордон з РФ. У такому випадку в майбутньому Україна надавала б транзитні послуги вже не Росії, а Євросоюзу.
Сигнал Москві та Брюсселю
Український президент виклав цю ідею 7 вересня, виступаючи у Верховній Раді зі щорічним посланням. Таким чином, йдеться не про спонтанну ініціативу, а про ту, яка готувалась заздалегідь.
"Порошенко посилає, по суті, два сигнали. Москві він показує, що Україна продовжує шукати зближення з Євросоюзом, а Брюсселю дає зрозуміти, що потребує при цьому допомоги в ЄС", - вважає Кірстен Вестфаль (Kirsten Westphal), експертка з питань енергетичної політики берлінського Фонду науки і політики (SWP). Цей дослідницький центр консультує з питань зовнішньої політики як парламент і уряд Німеччини, так і структури Євросоюзу.
Кірстен Вестфаль розглядає ініціативу Порошенка з політичної точки зору - в контексті прагнення України стати в перспективі невід'ємною частиною енергетичного ринку Євросоюзу, в чому зацікавлений і ЄС. На шляху до цієї мети Київ, зокрема, повинен виконати вимоги 3-го енергопакету ЄС. А він, серед іншого, передбачає з метою демонополізації відділення транспортних компаній від видобувних.
Тож нічого особливо несподіваного, вважає експерт, в ініціативі Порошенка немає, хіба що чітко вказана дата: 2019 рік.
Проте для такого великого німецького імпортера російського газу, як Uniper, пропозиція українського президента стала повною несподіванкою: прес-служба компанії дізналася про нього від кореспондента DW. Схоже, Київ заздалегідь не консультувався з тими, кого безпосередньо торкнулося б втілення в життя його ідеї.
Uniper і надалі чекатиме на газ в Баумгартені
Адже з точки зору європейських імпортерів йдеться про "суттєве зміщення ризиків", зазначила у розмові з DW Кірстен Вестфаль і пояснила: "Зараз за доставку газу до пунктів його передачі європейським імпортерам відповідає "Газпром", він і несе відповідні ризики". Якщо у майбутньому такі пункти будуть перенесені на схід, тобто на українсько-російський кордон, то усі ризики, пов'язані з транзитом територією України і, наприклад, зважаючи на технічний стан її газотранспортної системи, нестимуть уже європейські фірми. З комерційної точки зору, це для них не дуже й привабливо.
Конкретний приклад. Uniper переймає газ у "Газпрому" в двох пунктах. Це Любмін на території Німеччини, де закінчується трубопровід "Північний потік", і Баумгартен в Австрії, де знаходиться найважливіший в Центральній Європі газорозподільчий центр. Про це DW повідомив прес-секретар Uniper Ґеорґ Опперман (Georg Oppermann).
Судячи з його слів, відмовлятися від пункту передачі газу в Австрії, куди російський газ потрапляє, пройшовши українську територію, німецький імпортер не має наміру. "Ми виходимо з того, що забезпечувати транзит газу через Україну - це справа української компанії "Нафтогаз" і російського "Газпрому". Вони повинні домовлятися про те, як далі піде справа", - зазначив Георг Опперман. І додав: "Наш інтерес полягає в тому, щоб газ безперебійно надходив в Баумгартен".
Зростаючі сумніви в реалізації "Північного потоку-2"
До того ж, нагадав прес-секретар, компанія Uniper, в структури якої входить колишній монополіст з імпорту радянського і російського газу Ruhrgas, уклала з "Газпромом" довгострокові контракти на багато років уперед. А в них чітко прописані пункти передачі газу.
Водночас прес-секретар Uniper запевнив, що "транзит газу через Україну і далі відіграватиме для нашої компанії дуже важливу роль", і наголосив, що проект "Північний потік-2", у фінансуванні якого Uniper бере участь, у цьому нічого не змінить. У штаб-квартирі в Дюссельдорфі, за словами Ґеорґа Оппермана, твердо переконані: "Чим більше різних постачальників газу і маршрутів його доставки - тим краще".
Кірстен Вестфаль також вважає, що українською територією і надалі, після 2019 року, як і раніше прокачуватимуться великі обсяги російського газу. Науковий співробітник SWP дедалі більше сумнівається у реалізації проекту "Північний потік-2", тим більше у намічені терміни. Причиною вона називає дедалі більший опір з боку, наприклад, Польщі та Данії, але перш за все - загрозу американських санкцій, яка нависла над цим проектом.
У зв'язку з цим берлінська експертка розглядає озвучену президентом Порошенком пропозицію як цілком своєчасний заклик до Євросоюзу та Росії зайнятися, нарешті, пошуком прийнятних рішень для українського газового коридору. Нехай навіть сама ідея з перенесенням пунктів передачі газу видається не дуже реалістичною.