Що німці роблять з пластиковим сміттям?

Середньостатистичний німець на рік викидає близько 600 кілограмів побутового сміття, свідчать офіційні дані. І хоча, згідно з європейським статистичним відомством Eurostat, Німеччина є одним з лідерів континенту з переробки відходів, а населення країни педантично викидає цінну  вторинну сировину в спеціальні контейнери, ФРН продовжує у величезних обсягах спалювати сміття - причому, з кожним роком все більше і більше.

Як пояснити цю суперечність? Попри те, що 70 відсотків побутового сміття в Німеччині відправляється на пункти переробки, це зовсім не означає, що його дійсно переробляють, пояснює Міхаель Єдельгаузер (Michael Jedelhauser) з Німецького союзу охорони природи (NABU). Наприклад, як з'ясовується, переробляють лише 16 відсотків пластикових відходів, доставлених до пункту збору. А решта, як показують останні цифри маркетингового інституту Conversio, відправляють або за кордон, або на один з сміттєспалювальних заводів в Німеччині. Їх у Німеччині - 66, і за весь 2018 рік на них було утилізовано шляхом спалювання понад 26 мільйонів тонн відходів. І хоча цей процес використовується для отримання теплової або електричної енергії, експерти останнім часом починають сумніватися в екологічності такої моделі. Адже спалюване сміття не зникає повністю.

Шлаки і канцерогени

"Дуже часто доводиться чути думку про те, що спалювання сміття є екологічною технологією, яка не залишає після свого застосування побічних відходів, - розповідає в інтерв'ю DW Томас Фішер (Thomas Fischer) з екологічної організації Deutsche Umwelthilfe (DUH). - Але це не так!"

В результаті горіння виділяються канцерогенні речовини - діоксини та фурани, а за підсумками процесу утилізації залишаються токсичні для навколишнього середовища і людини шлаки. Низка експертів бачить у цих речовинах один з факторів, що викликає у людей онкологічні захворювання, захворювання дихальних шляхів, нервової системи, а також спадкові захворювання.

Екологічне спалювання сміття?

Але ці побоювання поділяють далеко не всі фахівці. "Спалювання відходів при наявності сучасного обладнання не становить небезпеки з точки зору викидів в атмосферу, - запевняє Геннінґ Фріґе (Henning Friege), експерт з екології та хімік за освітою. - Технічний прогрес до середини 1990-х років повністю вирішив проблему впливу спалювання сміття на здоров'я людини".

Дійсно, сучасні технології фільтрації дозволяють до мінімуму знизити шкідливі викиди. Як вказує об'єднання сміттєспалювальних підприємств Німеччини (ITAD), спалювання відходів є сьогодні "безпечним, чистим і екологічним". Як основний аргумент у профільному об'єднанні вказують на використання горіння для виробництва електроенергії або теплопостачання: наприклад, у 2018 році таким способом був вироблений обсяг електроенергії, який можна порівняти з потужністю вугільної електростанції середніх розмірів. Більш того: згідно з дослідженнями державного Агентства з охорони довкілля США, за обсягами викиду в атмосферу вуглекислого газу отримання електрики шляхом спалювання сміття є більш екологічним, ніж використання з цією метою вугілля або нафти - і поступається воно лише газовим електростанціям.

Спалювання сміття: не лише дим

Але це не заспокоює противників спалювання сміття. Крім викидів в атмосферу, вони вказують і на інші побічні продукти процесу. Так, щорічно тільки в Німеччині з фільтрувальних установок сміттєспалювальних заводів доводиться вилучати близько 350 тисяч тонн отруйного пилу, розчиняти його в сольовому розчині і з дотриманням найсуворіших заходів безпеки транспортувати в одну з шахт в Тюрінгії для поховання.

Крім того, після закінчення процесу спалювання в Німеччині щороку залишається близько п'яти мільйонів тонн шлаків, частина яких йде на виробництво шлакоблоків, використовуваних для будівництва доріг і антишумових загороджень. У ФРН це практикується - на відміну, наприклад, від Швейцарії, де подібне застосування шлаку категорично заборонено. На цей факт вказує в інтерв'ю DW Райнер Бунґе (Rainer Bunge), експерт з поновлюваних джерел енергії та охорони довкілля з Технічного інституту швейцарського міста Рапперсвіль.

Що робити зі шлаками?

За словами експерта, хоча в процесі обробки основну частину шкідливих речовин зі шлаків вдається видалити, певна їхня частина - наприклад, важкі метали - залишається. І є ризик - "нехай і невеликий", за словами Бунґе - що рано чи пізно ці метали опиняться в навколишньому середовищі. Тому в Швейцарії, де теж спалюють сміття, шлак зберігають на особливих звалищах. "Таке зберігання шлаку обходиться нам недешево, але це екологічно виправдано - особливо в порівнянні з неконтрольованим використанням шлаку в дорожньому будівництві", - говорить експерт.

У ФРН використання шлаків заборонено лише в водоохоронних зонах. І в цілому більшість експертів в країні на даний момент впевнені в безпеці спалювання сміття для довкілля - за умови використання сучасного обладнання. Так, згідно з планами німецького міністерства охорони довкілля, хоча до 2022 року частка перероблюваних пластикових відходів має вирости у Німеччині до 63 відсотків, спалювання сміття і використання шлакоблоків також продовжиться.