Чи реально вивчити білоруську у школах Білорусі

Сьогодні в Білорусі взагалі відсутнє природне білоруськомовне середовище, кажуть оглядачі. У Мінську можна провести цілий день - білоруську мову почуєш хіба що в транспорті під час оголошення зупинок. DW з'ясовувала, чи мають молоді білоруси шанс вивчити білоруську і чи достатньо для цього шкільного курсу.

Школи - російські та білоруські

За стандартами міністерства освіти білоруськомовними ввжаються школи, де є хоча б один клас із викладанням білоруською мовою. Як пояснює DW прес-секретарка Міносвіти Юлія Висоцька, таких шкіл у Білорусі майже половина (1419) від загальної кількості середніх навчальних закладів (3063) - шкіл, гімназій та ліцеїв.

Дані станом на початок нинішнього навчального року чиновники узагальнять в середині вересня. Торік, за офіційною статистикою, у білоруськомовних школах навчалися 128,5 тисяч, у російськомовних - близько мільйона. Різниця в кількості учнів пояснюється тим, що шкіл з викладанням білоруською мовою більше в сільській місцевості, де мало учнів.

У побуті громадяни країни вважають білоруськими лише ті школи, де всі предмети викладають білоруською від першого до випускного класу, і де весь персонал школи спілкується з дітьми та батьками білоруською. Лише в таких школах можна повноцінно опанувати літературну мову, вважає лінгвіст Вінцук Вечерко. Він зазначає, що абсолютна більшість дітей навчається в російськомовних школах.

Крім загальної статистики по Білорусі це підтверджує і ситуація у двомільйонній столиці. У Мінську - п'ять гімназій з білоруською мовою навчання, ще у п'ятьох школах є окремі білоруські класи, де всі предмети викладаються білоруською. Загалом у місті таких класів 138. Білоруські класи, пояснює Висоцька, відкривають за заявами батьків - для цього потрібно не менше 20 охочих навчатися білоруською.

Мовні стандарти і пропорції

Програма та методики викладання білоруської сьогодні фактично однакові в усіх типах шкіл, але учням російськомовних шкіл не дають навичок живої мови, вимови, тематичної лексики, додає лінгвіст Вечерко. У підсумку, за його висловом, ті, хто все ж опановує живу розмовну мову, роблять це завдяки не школі, а альтернативному культурному просторові. Перш за все йдеться про інтернет, рок-музику та ентузіастів, які організовують курси, фестивалі і все, що створює середовище для спілкування білоруською.

У 2015 році тодішній міністр освіти Білорусі Михайло Журавков анонсував поступову дерусифікацію шкіл країни. Він обіцяв поступове переведення навчання на білоруську, починаючи з двох загальноосвітніх предметів, історії Білорусі та географії. Утім, його плани не були реалізовані, а в грудні 2016 року президент Олександр Лукашенко відправив його у відставку. На його місце прийшов донедавна перший секретар ЦК Компартії Білорусі Ігор Карпенко, який дуже критично ставиться до будь-яких спроб переглянути радянську спадщину. 

Сьогодні в Білорусі діє єдиний держстандарт для підручників і кількості навчальних годин з предметів вивчення. Приміром, у першому класі російськомовних шкіл на тиждень - шість годин російської мови і літератури, а білоруської - одна. У білоруськомовних - навпаки. Згодом кількість годин вирівнюється. Та це не має значення, вважає Вечерко, адже в російськомовних школах усі предмети, крім білоруської мови і літератури, викладають російською, тоді як білоруська - лише один з предметів, її реально опанувати на рівні іноземної мови.

З тією різницею, додає директор Білоруського гуманітарного ліцею Володимир Колас, що вчити англійську або китайську - перспективно, оскільки це може стати в нагоді в житті. Вчити ж білоруську - невигідно, безперспективно, а іноді й небезпечно через асоціації з опозиційною діяльністю. Крім того, у білоруських школах, викладачі фізики, математики або іноземних мов часто відмовляються викладати білоруською, додає Вечірко, оскільки їх цьому не навчили у ВНЗ. Викладачів фізкультури і трудового навчання, які ведуть уроки білоруською, можна полічити на пальцях.

Нічні черги до білоруськомовної школи

Пропорція школярів, які навчаються російською та білоруською мовами, за словами Висоцької, відповідає реальній мовній ситуації в країні. В опитуваннях більшість громадян вказують білоруську мову рідною, але в побуті говорить російською. В Україні ж, для порівння, за даними соціологів українською в побуті спілкується більше половини громадян, російською - чверть населення, стільки ж - двома мовами.

Білоруський же розклад, зауважує Колас, - результат підтримки владою історично сформованої ситуації: "Ніби триває мовна політика Російської імперії, в колоніальній залежності від якої Білорусь була кілька століть".

Водночас щороку конкурс до нечисленних мінських гімназій з викладанням білоруською мовою дедалі зростає, констатують батьки. Щоб записати дітей до першого класу 23-ї мінської гімназії, батьки з ночі записуються до черги. Минулоріч до навчального закладу потрапили не всі охочі, розповідає DW глава опікунської ради і мати 13-річного учня гімназії Христина Вітушко.

Вона пояснює, що у першу чергу гімназія мусить прийняти дітей за ще радянскою системою "всеобучу" - за кожною школою закріплений певний район міста. Будівля гімназії - стара, невелика, перших класів лише два, тож перевагу під час запису до школи мають ті, хто просто опинився вище у списку охочих.

Чому не вимагають "білоруських" класів?

У високому попиті на навчання білоруською впевнений і Ігор Палинський, лідер рок-гурту Sumarok, глава Полоцького міського відділення Товариства білоруської мови імені Франциска Скорини. "Це підтверджують резонансні історії, коли батьки домагалися відкриття білоруськомовних класів чи не для однієї дитини. Але проблема в тому, що навіть серед тих, хто хоче, щоб діти навчались білоруською, мало ініціативних людей", - нарікає Палинський.

Інакше оцінює ситуацію Христина Вітушко: відкриття білоруських класів - не вирішення проблеми. Вона пояснює перевагу білоруськомовних шкіл над "білоруськими" класами в російських школах так: "Важлива не вивіска на гімназії, а те, що медсестра, фізрук, інші вчителі говорять білоруською, що дитині рідною мовою відповідають в їдальні, щоб не було стресових бар'єрів під час позакласних заходів - словом, щоб було комфортне мовне середовище. У російських школах його немає".