Інтерв'ю Євгенії Тимошенко

DW: Чого Вам вдалося досягнути під час Вашої подорожі до Страсбурга, де з 21 до 25 січня тривала сесія Парламентської Асамблеї Ради Європи?

Євгенія Тимошенко: Я приїжджала по темі захисту моєї мами та інших представників опозиції, які потрапили під нову хвилю репресій. Я обговорювала це питання з генсеком Ради Європи Торбйорном Ягландом, головою ПАРЄ Жан-Клодом Міньйоном, доповідачами, комітетом з запобігання тортурам. Я привезла документи, які засвідчують різке погіршення ситуації в останні кілька тижнів. І стосовно погіршення прав мами у ЦКБ №5, і щодо репресій проти її прямих захисників, зокрема, Сергія Власенка, проти представників об'єднаної опозиції, як-от заступника голови партії Григорія Немирі. Здійснюються репресії проти народних депутатів, зокрема трьох жінок, які протестували у лікарні, де утримують маму. Першою реакцією після цього звіту був шок. Вони не очікували настільки кардинального повороту подій, і це у той час, коли українське керівництво хоче представити якісь позитивні зміни перед самітом Україна-ЄС 25 лютого.

Якої реакції варто очікувати від ПАРЄ, Ради Європи та ЄС щодо української влади?

Зважаючи на такий серйозний розвиток ситуації, всі сказали, що вже потрібно продумувати стратегію скоординованих дій. Вже зрозуміло, що заявами чи закликами цю ситуацію не виправити. Тому і моніторинговий комітет, і голова ПАРЄ, і генеральний секретар Ради Європи, і комітет з запобігання тортурам – будуть діяти скоординовано. І до лютого, до сесії Європарламенту, упродовж найближчих декількох тижнів, ми побачимо їхню реакцію. Це буде серйозна реакція на порушення прав людей, які захищають демократію в Україні.

До саміту Україна-Євросоюз залишаються лічені тижні. Ви очікуєте, що він зможе вплинути на долю вашої матері?

Те, що цей саміт буде відбуватися 25 лютого, означає, що зараз в української держави та її лідерів є час виправити політичну ситуацію. Випустити на волю політв'язнів. Цей шанс їм дається. Але, на жаль, навпаки, ми бачимо, що уряд, офіційний Київ саботує як сам саміт, так і підписання угоди про асоціацію посиленням незаконних та брутальних репресій.

Генпрокурор Віктор Пшонка сказав, що у його відомства є достатньо доказів для притягнення Юлії Тимошенко до відповідальності за організацію резонансного вбивства народного депутата Євгена Щербаня у 1996 році. Чи вже надали представники Генпрокуратури ці докази?

Команда захисників, до якої я не належу, досі не отримала жодної документації, жодних томів справи щодо цього повідомлення про підозру. Незважаючи на прохання адвокатів, їм не було нічого надано, і вони не знають, які саме документи і докази є у цій справі. Ці обвинувачення не є новими. І президент Янукович, і заступник генпрокурора Кузьмін, і генпрокурор Пшонка ще рік тому в один голос, порушуючи презумпцію невинуватості та, очевидно, бажаючи очорнити ім'я моєї мами, без суду і слідства звинуватили її. Зараз це знову повторилося. Повідомлення про підозру, яке вони передали моїй мамі, - це просто їхня суб'єктивна думка. Це однобока думка, яка зараз оформилась офіційно. Цю думку, заздалегідь сплановану як частину політичних репресій, просто оформили в якісь обвинувачувальні документи. Захисники та експерти хронологічно проаналізували всю цю справу, пов'язану зі смертю Щербаня, і можна запевнити, що жодних аргументів і доказів, окрім сфальсифікованих та притягнутих за вуха, немає ані в прокурора, ані в когось, пов'язаного з обвинуваченнями у цій справі. Більше того, і сам вбивця, і його адвокат, і всі свідки, які ще залишились в живих, усі ці 15 років жодним чином не згадували імені моєї мами. У тому числі й син Щербаня Руслан.
 

Чому, на Вашу думку, почали згадувати це зараз і Генпрокуратура через стільки років відновила розслідування справи Щербаня?

Тому що всі інші справи, порушені проти неї, просто не спрацювали. І зараз найбільша загроза того, що мама вийде на волю після рішення Європейського суду. Тож потрібно було піти ва-банк та звинуватити її в цьому злочині. Використали сфальсифікований козир, просто щоб очорнити її ім'я. І, звичайно, будуть їздити в "роуд-шоу" по Європі, куди їх, поки що, пускають і розповідати про такі жахливі обвинувачення. Адже довести в суді вони це просто не зможуть. Звичайно, вони можуть піти далі і звинуватити її в усіх убивствах, скоєних в Україні. Але від цього буде ще більш очевидна абсурдність всіх цих звинувачень, які весь світ розглядає як продовження маніпуляції судовою системою та законами просто з метою тримати її в тюрмі бодай до 2015 року, тобто до президентських виборів.

Хіба ситуація для вашої матері у зв'язку з загрозою пожиттєвого ув'язнення не стала нині ще більш небезпечною?

Навпаки, я бачу тональність заяв міжнародної спільноти. Заяви МЗС Франції, листа Держсекретаря США. Гілларі Клінтон в своєму листі запевняє, що США продовжують працювати над тим, щоб маму і Луценка звільнили. Це свідчить про те, що після цих звинувачень міжнародна підтримка моєї мами та її правової позиції посилюється. І вона буде посилюватися, доки дискредитація влади цими аргументами не досягне свого піку. Влада повністю оголила свої мотиви – проведення політичних репресій. Це стало найяскравішим доказом того, що вони хочуть маму тримати в тюрмі, незважаючи на будь-які рішення Євросуду, який може її звільнити. Для політиків у світі, які другий рік поспіль стежать за цією ситуацією, вже не треба буде інших доказів політичного характеру переслідувань моєї мами.