Євро-2012 – волонтаріат популярний як ніколи
8 жовтня 2011 р.Коли італійський спортивний журналіст Джанпаоло Ґроссі дізнався, що не висвітлюватиме для свого видання перебіг футбольної першості Євро-2012, він вирішив знайти інший спосіб, аби тільки потрапити на чемпіонат. «Мені, футбольному фанатові, таку подію неможна пропустити! Буду волонтером», - вирішив 40-річний італієць та полетів до Харкова на співбесіду для кандидатів в волонтери.
«Прилетіти та побачити все на власні очі – набагато краще, аніж написати листа чи поспілкуватися з відбірковою комісією у Скайпі. Так я засвідчив, що справді зацікавлений у тому, аби стати волонтером», - розповідає Гроссі, якому через відбірковий тур довелося вдруге в житті відвідати Україну. Він вже знає, як це – бути волонтером під час масштабної спортивної події – 2006 року Джанпаоло був медіа-волонтером під час Зимових олімпійських ігор в Турині.
Італієць, який виявився одним з найстарших за віком кандидатів у волонтери під час відбору у Харкові, не вважає проблемою те, що волонтерство – справа зовсім не прибуткова. «Гроші – не головне. Такий досвід – набагато цінніший. Я вже не студент, мені 40 років, але думки про можливу участь викликають підліткове захоплення». Він подав заявку на роботу у медіа-секторі, де за його слова на нього чекає співпраця з професійними журналістами з багатьох країн світу. «Безперечно, це значно важливіше та цікавіше, аніж щоденна робота в локальних італійських медіа».
Чи пощастить Джанпаоло Ґроссі стати волонтером вдруге – він дізнається до кінця року, відбір кандидатів триває й досі, а УЄФА потрібно лише 6000 волонтерів. Ще один варіант – подати заявку на волонтерство в одному з міст, які прийматимуть чемпіонат, як це і зробив Дмитро Данилов.
Батькові поради
«Сину, таку подію, як Євро-2012, я б тобі не радив проґавити. Записуйся у волонтери», - таку пораду почув від свого батька Дмитро Данилов й подав заявку на посаду волонтера у Києві. На відміну від італійця Ґроссі, футболом цей 21-киянин особливо не цікавиться, він бачить в майбутньому чемпіонаті інші переваги для себе. «Я одразу вирішив, що для мене практика англійської мови – найголовніше. А під час підготовчих курсів виявив, що мені цікаво координувати інших людей, це дуже розвиває мої лідерські навички», - розповідає Дмитро.
Разом з іншими юнаками, Дмитро протягом місяця відвідував підготовчі курси для волонтерів, організовані у столиці. Під час психологічних тренінгів, лекцій та квестів, Дмитро довів, що зможе стати лідером команди – спочатку його обрали старостою групи, а невдовзі – лідером опорної групи. Тепер під час фіналу чемпіонату Дмитро Данилов координуватиме діяльність групи з 60 волонтерів, серед яких – і його дівчина, студентка педагогічного університету Валентина Відьма.
Перевірка кохання
Для Валентини Відьми волонтерство – не нова справа. Вже 2 роки ця 19-річна киянка займається роботою з дітьми як член благодійного фонду «СОС Дитяче містечко». А ось стати волонтером під час Євро-2012 вона вирішила з двох причин: по-перше, долучитися до міжнародної події їй було просто цікаво, а по-друге – придивитися уважніше до коханої людини.
Валентина прагне побачити, як поводитиметься її хлопець Дмитро Данилов під час співпраці з іншими людьми, тому й вирішила податися у волонтери разом з ним. На щастя, потрапили вони до однієї групи. Дмитро ще й став неформальним «керівником» дівчини.
В собі ж під час волонтерської підготовки Валентина Відьма відкрила приховану любов до футболу. «Лише коли я зрозуміла масштаб Євро-2012, почала на все дивитися іншими очима. Для нас вже стільки всього влаштували, ми відвідали стадіон Лобановського, ми були на різних іграх, нам стільки всього розповіли. Тепер я сприймаю футбол набагато емоційніше», - розповідає дівчина.
«Ми маємо представити Київ так, аби іноземці хотіли сюди знову повернутися. Разом з моїм хлопцем та нашою чудовою волонтерською групою я впевнена – ми з усім впораємося», - вкрай оптимістично каже вона. А ще Валентина сподівається, що пізніше під час перегляду репортажів з Євро-2012 зможе не один раз вказати на екран: «Ось бачите цю червону кепку? Це напевне була я!».
Автор: Альона Павленко
Редактор: Дмитро Каневський