Єврокомісія сформована - слово за Європейським парламентом

Кандидатури політиків на посади єврокомісарів висуваються країнами, що входять до складу ЄС, причому глава Єврокомісії жодним чином не впливає на цей процес. Усіх кандидатів схвалює Європарламент після проведення слухань по кожному претендентові. При цьому у бік майбутніх комісарів традиційно лунає багато критики.

Так, у 2004 році італійський політик Рокко Бутільйоне викликав невдоволення через низку суперечливих висловлювань, якими він образив представників сексуальних меншин та жінок. А в 2009 році болгарку Румяну Шелеву розкритикували за те, що вона не повністю вказала джерела своїх додаткових доходів.

Варто відзначити, що Європарламент не може відхилити окремих кандидатів на посаду єврокомісара, а лише весь запропонований склад Єврокомісії відразу. В обох згаданих випадках для заміни кандидатів достатньою виявилася лише погроза їх не підтримати. В результаті парламент схвалював оновлений склад комісії.

Критика кандидатів

Цього разу кандидатів "на виліт" набралось багато. Деяких почали критикувати відразу після попереднього оголошення складу команди Жана-Клода Юнкера. Наприклад, німецьких політиків бентежить запитання, як комісаром з економічних і валютних питань може стати француз П'єр Московісі, який довів свою країну до рекордної бюджетної заборгованості? І чому на посаду комісара з фінансів висунули кандидатуру британського консерватора Джонатана Хілла? Критика лунала й у бік італійки Федерики Моґерині на пост верховної представниці ЄС з закордонної політики та політики безпеки - за недостатній досвід у сфері дипломатії.

"Нафтовий" комісар на захист клімату?

У депутатів парламенту та громадськості було достатньо часу, щоб ґрунтовно вивчити резюме претендентів та знайти нові суперечливі моменти. Так, кандидатуру на пост комісара з питань клімату та енергетики Міґеля Аріаса Каньєте з Іспанії не підтримують у Німецькому фонді охорони довкілля. Там його називають не лише "найгіршим вибором", але й "лобістом нафтової промисловості". З думкою фонду погоджуються і в "Грінпіс", де говорять про конфлікт інтересів.

Справді, Каньєте не лише входить до складу наглядових рад двох нафтових компаній, але й володіє у них крупними пакетами акцій. Іспанський політик уже заявляв про намір продати свою долю в бізнесі, але навряд чи це врятує його від подальшої критики.

Німкеня Ребекка Гармс, голова фракції "зелених" в Європарламенті, вважає, що на Каньєте чекає "дуже важке слухання". Можливо, мова йтиме і про його ставлення до жінок: під час теледуелі в рамках передвиборної кампанії іспанець дозволив собі назвати свою опонентку, представницю соціалістичної партії, "безпомічною жінкою", над якою він має інтелектуальну перевагу.

Негативний імідж Угорщини

Сумніви з'являються і з приводу Тібора Наврачича, колишнього голови угорського МЗС, який претендує на посаду керівника департаменту з питань освіти, культури, молоді та громадянства. Міністр юстиції Угорщини Наврачич зумів провести непопулярну реформу, яка обмежила повноваження судової влади, а також встановила жорсткіший контроль за медіа. Внаслідок цього виник конфлікт між консервативним урядом прем’єра Віктора Орбана та Єврокомісією.

Олаф Ціммерман, виконавчий директор Німецької ради у справах культури, в інтерв’ю Deutschlandradio припустив, що навряд чи можна було знайти гіршу кандидатуру на цей пост. "Людина, яка обмежує громадянські права та свободу преси та перекроїла всю судову систему так, що поставила під сумнів її демократичність, тепер має очолити департамент Єврокомісії?", - запитує Ціммерман. Його погляди поділяє велика кількість депутатів.

Внутрішньопартійна лояльність

Тим не менше питання, чи схвалить Європарламент склад комісії, залишається відкритим. Адже не зробити це не так і просто: необхідно мати докази серйозних порушень чи професійної непридатності кандидата. Лише емоціями тут не обійтися.

Не можна забувати, що важливу роль у парламенті відіграє партійна політика. Депутати фракцій, з членів якої обирають комісара, навіть за наявності особистої антипатії демонструватимуть йому свою лояльність. Тому критика щодо нього подається як елемент боротьби з боку противників. Утім, такого сильного неприйняття такої великої кількості кандидатів ще не було.

Чим усе закінчиться, покажуть слухання. Вони почнуться 29 вересня та триватимуть кілька тижнів - на кожного з 28 комісарів у середньому виділяється близько трьох годин. Затвердження нового складу Єврокомісії заплановане на 22 жовтня.