ЄС розробив план наступу на монополію "Газпрому"

"Це що, оголошення війни "Газпрому"?", - полемічно запитав французький журналіст після того, як на прес-конференції в Брюсселі 16 лютого заступник голови Єврокомісії з питань енергетичного союзу Марош Шефчович і комісар ЄС з енергетики Мігель Аріас Каньєте представили великий пакет заходів, спрямованих на зміцнення енергетичної безпеки ЄС.

"Така думка є абсолютно помилковою", - дипломатично відповів Марош Шефчович і запевнив, що Росія й надалі залишатиметься важливим партнером ЄС в енергетичній сфері. Однак при цьому додав, що співпраця буде розвиватися на комерційному ґрунті і з повним дотриманням європейських законів.

Енергетична безпека - справа не національна, а регіональна

Утім, перед цим Мігель Аріас Каньєте недвозначно дав зрозуміти, що саме змусило Єврокомісію настільки сильно перейнятися енергетичною безпекою: "Після газових криз 2006 і 2009 років, через які мільйони людей страждали від холоду, ми сказали собі: "Ніколи знову!". В обох згаданих випадках саме "Газпром" припиняв постачання газу, який надходить транзитом через Україну європейським споживачам.

У 2014 році Єврокомісія з огляду на анексію Криму та військові дій на сході України провела стрес-тест системи газопостачання Євросоюзу і прийшла до висновку, що вона не захищена належним чином від можливих збоїв. Весь 2015 рік тривала робота над комплексом необхідних заходів, результати якої й були представлені нині громадськості. Кінцева мета, за словами єврокомісара Каньєте, звучить так: "більше конкуренції, більше диверсифікації і нижчі ціни на європейському ринку газу".

Для досягнення поставлених цілей розроблений великий список законодавчих, адміністративних, організаційних і технічних заходів. На думку Єврокомісії, у питаннях енергетичної безпеки необхідно від національного підходу перейти до регіонального і проголосити "принцип солідарності", який передбачає обов'язкову взаємодопомогу країн ЄС у випадку збоїв у постачанні газу.

Єврокомісія пропонує розділити весь Євросоюз на дев'ять регіональних зон, усередині яких і будуть налагоджені механізми взаємодопомоги. З урахуванням наявних географічних, історичних та інфраструктурних реалій Німеччина утворила б єдину зону з Польщею, Чехією та Словаччиною. До іншої, наприклад, могли б увійти Литва, Латвія, Естонія і Фінляндія. До третьої - Австрія, Італія, Угорщина, Словенія і Хорватія.

Посилення контролю за міжурядовими контрактами

Пакет заходів, який ще належить затвердити Раді ЄС та Європарламенту, передбачає також посилення контролю Брюсселя над газовими міжурядовими угодами країн-членів ЄС із третіми країнами. Такі контракти будуть перевірятися на відповідність законам ЄС до їхнього підписання. Що ж стосується угод між приватними компаніями, то пропонується надалі автоматично інформувати регулятора, якщо термін дії контракту складає більше одного року і частка ринку постачальника перевищує 40 відсотків.

Відповідаючи на питання журналістів, чи підпадають під це правило діючі довгострокові контракти між "Газпромом" і німецькими фірмами, Мігель Аріас Каньєте відповів, що ні, оскільки на даний момент частка російського постачальника на ринку Німеччини нижча за 40 відсотків. Але якщо буде реалізований проект газопроводу "Північний потік-2", то тоді, мабуть, підпадуть, припустив єврокомісар.

До речі, доля "Північного потоку-2" цікавила багатьох журналістів, присутніх на прес-конференції. Марош Шефчович послався на те, що про цей проект, "як і раніше, мало точної інформації", і нагадав, що він дуже бурхливо обговорюється "на високому політичному рівні". У будь-якому випадку, запевнив заступник голови Єврокомісії, "ми доб'ємося дотримання європейського законодавства".

Ще однією важливою складовою частиною представленого пакету заходів є стратегія з посиленого використання зрідженого природного газу (ЗПГ). Терміналів з його газифікації в ЄС вже чимало, у разі завантаження на повну потужність вони могли б на 43 відсотки забезпечити потреби ЄС у блакитному паливі. Проблема - у нестачі постачальників, а також у відсутності необхідної газотранспортної інфраструктури.

Раніше газ йшов зі сходу на захід, тепер буде навпаки

Потрібні, наприклад, інтерконектори. Це газогони, зазвичай відносно короткі, які з'єднують національні газові мережі двох сусідніх держав і дозволяють перекачувати блакитне паливо з однієї країни до іншої. У розробленому Єврокомісією списку інфраструктурних проектів подібні "перехідники" грають дуже важливу роль.

Серед них, наприклад, третій інтерконектор між Португалією й Іспанією, а також газопровід MidCat завдовжки у 190 кілометрів, який зможе щорічно постачати з Іспанії до Франції щонайменше 14 мільярдів кубометрів "блакитного палива". Стратегічне значення цих проектів полягає в тому, що вони дозволять закачувати ЗПГ, регазифікований на португальських та іспанських терміналах, до газотранспортної системи Франції. А вона, своєю чергою, зможе або сама використовувати цей газ, або, у разі необхідності, продавати його своїм сусідам.

Цілий ряд таких інтерконекторів планується спорудити у країнах Балтії (наприклад, з'єднати Естонію як з Латвією, так і з Фінляндією), а також у Південно-Східній Європі. "У минулому газ йшов зі сходу на захід. Тепер створюються передумови для того, щоб він навпаки постачався із заходу на схід, чому Росія завжди опиралася", - наголосила в розмові з DW експерт з енергетики Німецького інституту економічних досліджень (DIW) у Берліні Клаудія Кемферт.

Вона позитивно оцінила представлений Єврокомісією пакет заходів, який, на її думку, дозволить "оптимізувати інфраструктуру в Європі і знизити ризики газових постачань з Росії, від яких деякі країни ЄС все ще дуже сильно залежать". У той же час вона закликала не зводити все до одного лише російського аспекту, оскільки представлений пакет куди більш комплексний. Він передбачає цілий ряд заходів з енергозбереження (наприклад, теплоізоляція будинків) і розвиток відновлювальних джерел енергії. Щоправда, професорка Кемферт вважає, що цим темам Єврокомісії слід приділяти значно більше уваги.